Незважаючи на явну перевагу в озброєнні, боєприпасах та чисельності військ, країни, що отримали перевагу, нерідко не виправдовували очікувань у досягненні своїх цілей у війні. Це може бути пояснено багатьма факторами – місцевістю, моральним духом, логістикою, промисловим потенціалом та фінансами, серед інших, на які згадував Карл фон Клаузевіц у своїй впливовій праці «Про війну», опублікованій у 1832 році. Що ще важливіше, прогнозне моделювання результатів, засноване переважно на змінних, взяті з воєнного досвіду 19-го та 20-го століть, видається недостатнім у 21-му столітті. Старий радянський стиль ведення війни Росії швидко привернув міжнародну увагу на ранніх етапах вторгнення в Україну, коли країна не змогла досягти своєї мети – захоплення Києва – і була змушена відступити у східну частину країни, де вона значною мірою застопорилася протягом наступних чотирьох років. Після швидких інновацій у стратегії опору України відбулося кілька невдач, які розгорнулися не лише на полі бою, але й у її зусиллях підірвати економіку Росії.
Військова взаємодія
інновації в режимі реального часу стрімко розвиваються таким чином, що це впливає на стратегію в найближчій перспективі та призводить до прогресу в довгостроковій перспективі. Це було чітко продемонстровано, коли Україна, не маючи звичайного військово-морського флоту, вдалася до використання модифікованих крилатих ракет та як надводних, так і підводних безпілотників, щоб переслідувати Чорноморський флот Росії з Криму назад до берегів Росії. Навіть там вона майже не знайшла притулку від цілей українських повітряних та морських безпілотників. Лише за два роки війни Росія втратила 26 військових кораблів з початкових 84. За оцінками , до весни 2026 року загальна кількість втратила понад 35 суден, що становить скорочення щонайменше на 41%. Крім того, точне повітряне націлювання на великі відстані зробило реальністю знищення ще семи військово-морських та транспортних суден у віддалених Каспійському та Балтійському морях

Той самий сценарій розігрався в наземній війні Росії, де руйнівна здатність ракет Javelin та повітряних безпілотників помітно змінила бойові дії, що ведуться за допомогою танків та іншої бронетехніки. Станом на початок червня 2026 року довоєнний запас із 7342 танків скоротився на 72% до 2088, з яких, згідно з супутниковим аналізом російських складів, лише 850 виглядали придатними для відновлення. Пов'язаний із санкціями дефіцит складної електроніки та надмірні втрати російського озброєння до рівня, який обтяжує зусилля щодо заміни, більше не може дозволити собі стратегію масованої атаки важкою бронею. Нещодавно розширені можливості України щодо ударів на далекі відстані додають додаткової невизначеності для віддалених виробничих потужностей Росії з виробництва бронетехніки в Уральських горах та далі на схід в Омську. Російський наступ на східному фронті зараз вдається переважно до обмежених інфільтраційних піхотних атак, підтриманих меншою кількістю бронетехніки та танків для зменшення втрат.
Використання артилерії Росією було центральним аспектом її способу ведення війни. Однак володіння найкращою артилерією на полі бою більше не має тієї переваги, яку колись мало, з низки причин. Ці мобільні системи легко уражаються маневреними безпілотниками-смертниками з оглядом від першої особи (FPV), якими керують кваліфіковані техніки, та високоточними ударними системами середньої дальності. Втрати понад 2000 російських артилерійських гармат лише у червні 2026 року вказують на різку ескалацію атак, яка й надалі знижуватиме наступальні можливості. Нещодавно Україною було розгорнуто нещодавно розроблений боєприпас, спеціально призначений для знищення ствола артилерійської установки, що унеможливлює відновлення пошкодженої частини.
Зона ураження на східному фронті України зараз простягається на понад 15 миль і, ймовірно, до кінця року збільшиться ще на чотири милі, що значно менше за середні 275 ярдів «нічиїйної землі» під час Першої світової війни. Ефективність використання безпілотників Україною на передовій перевершила артилерійську у співвідношенні 3:1, що значною мірою є наслідком неефективної тактики російської піхоти на передовій. Втрати російських військ перевищують 30 000 на місяць на величезних мисливських угіддях, де бронетранспортери стають легкими мішенями , а окремих солдатів можуть переслідувати та вбивати.

Для знищення російських систем радіоелектронної боротьби та систем протиповітряної оборони використовується складна та постійно імпровізована повітряна зброя з використанням дронів FPV та високоточних ракетних комплексів M142 HIMARS ( високомобільних артилерійських систем) (High Mobility Artillery Rocket System ) , що дозволяє створювати постійно розширювані коридори атаки. Підрозділи кваліфікованих українських операторів дронів зараз здійснюють більшість знищень на полі бою. Підрахунок здійснюється за допомогою дронів-розвідників, що барражують та контролюють кожну операцію. Співвідношення втрат російських військових до втрат українців внаслідок атак безпілотних систем досягло 8:1 . За деяких локальних обставин, як-от під час оборони Авдіївки на Донбасі на сході України, чисельно переважаючі російські сили зазнавали втрат часом 10:1, а також ще більших пропорційних втрат важкої бронетехніки.

Війна Росії повертається додому
Річ не в тому, що Росія надто велика, щоб її перемогти, а в тому, що Росія надто велика, щоб її захищати, і це факт, на який Україна безпомилково вказала своїми транскордонними нападами на нафтопереробні заводи, депо, насосні станції, трубопроводи та порти ; на заводи та сховища боєприпасів та озброєння; на залізниці , мости та дороги; на хімічні заводи та електронні виробничі потужності ; а також на командні та комунікаційні центри . Кампанія вплинула на потік доходів Росії , її військову логістику та, мабуть, найголовніше – на громадські настрої .
Паливна криза по всій Російській Федерації пояснюється ударами українських безпілотників та ракет по російській паливній промисловості. Станом на 20 червня потужності переробки нафти різко скоротилися на 28% і продовжуватимуть погіршуватися, оскільки кампанія з руйнування інфраструктури триває. Подальша ескалація лише погіршить дефіцит через дедалі коротші проміжки часу та паралізує транспорт, серед інших військових та побутових потреб. Ситуація дійшла до того, що Росія тепер імпортує газ з Індії, що є помітним соромом для Кремля. Зі зростанням гніву через дефіцит палива в російському суспільстві вже існує кілька недоліків, спричинених марнославним проектом Володимира Путіна в Україні. Найголовніше те, що війна забрала життя майже 500 000 військовослужбовців, що становить третину від загальної кількості жертв, що склали 1,4 мільйона.

Фінансування державного забезпечення, освіти та охорони здоров'я довгий час нехтувалося, але зараз ситуація значно погіршилася необхідністю піклуватися про поранених та інвалідів-ветеранів. Пенсійні рахунки, що належать близько 37 мільйонам осіб, на загальну суму понад 41 мільярд доларів, переводяться в нову кремлівську програму, яка перенаправляє приватний капітал у державні інвестиційні проекти, що нібито будуть використані для фінансування нестійкої війни. Між 2022 і 2025 роками Кремль перенаправив приблизно 550 мільярдів доларів коштів платників податків з того, що могло б бути використано для внутрішніх потреб, на воєнні зусилля, і тепер, схоже, готовий зробити те саме з приватними пенсійними активами. За перші дев'ять місяців 2025 року воєнні витрати зросли на 30% , що на 34,7 мільярда доларів більше, ніж за аналогічний період 2024 року. Ліквідні активи Фонду національного добробуту Росії , який колись служив системою соціальної безпеки для її пенсійного плану, вже виснажені більш ніж на 70% з початку війни.
Сама війна призвела до гострої нестачі робочої сили не лише через військові втрати та агресивну мобілізацію, але й через масову еміграцію близько 800 000 росіян на ранніх етапах війни. Підозри щодо поновлення хвилі мобілізаційних зусиль до осені цього року знову викликають занепокоєння. Безробіття є низьким просто через брак достатньої кількості працівників для працевлаштування. Це призвело до підвищення заробітної плати для залучення працівників, збільшення виробничих витрат та споживчих цін. Окрім цієї інфляційної тенденції, інші фактори, пов'язані з війною в Росії, продовжують підштовхувати ситуацію до зловісної негативної рівноваги , в якій економіка підтримується за рахунок свого потенціалу для майбутнього розвитку.
Державний борг у 2025 році вже зріс більш ніж у п'ять разів порівняно з 2024 роком, а виплата відсотків за державним боргом у 2026 році становила 8,8% бюджетних витрат. Інфляційний тиск вказує на загострення проблеми, що суперечить заявам Центрального банку Росії про зниження ставок, враховуючи схильність Кремля фальсифікувати звіти як частину своєї пропаганди. Значні витрати на виробництво боєприпасів та озброєння, які зрештою знищуються в Україні, позбавляють російського суспільства забезпечення добробуту, що є критично важливою умовою для підтримки внутрішньої стабільності. Приватний бізнес не може розвиватися, коли процентні ставки залишаються достатньо високими, щоб обмежувати запозичення, що призводить до подальшого скорочення стагнації економіки
Крим.
Паніка охопила окупований Росією Кримський півострів, сухопутну масу площею 10 400 квадратних миль, розміром приблизно з Массачусетс, оскільки він дедалі більше ізолюється через узгоджену українську військову кампанію, яка зруйнувала основні мости, що забезпечують сполучення з окупованою південно-східною Україною. Подібне руйнування мостів у Криму порушило внутрішні транспортні перевезення. Автомобільні та залізничні маршрути, що виходять з Росії та входять до Криму, зараз перебувають під постійним наглядом України та більше не проїжджають через загрозу повітряних атак. Системи протиповітряної оборони в Криму та на сусідній російській території Краснодарському краї значно погіршилися. Поромне сполучення, що перевозить постачання через Керченську протоку з Росії до Криму, було знищено.

У ніч з 5 на 6 липня в Азовському морі українські безпілотники збили два російські нафтові танкери , що прямували до Криму для доставки палива. Тієї ж ночі в Криму було завдано додаткових ударів, в результаті яких було знищено далекобійну систему ППО С-400 «Тріумф» та радіолокаційну станцію «Небо-У». Невдовзі після цього було атаковано ще один конвой із восьми танкерів, що прямували до Криму, а також пором і суховантажне судно. Наступного дня ще дев'ять танкерів, в результаті чого загальна кількість нафтових танкерів тіньового флоту протягом трьох днів досягнула 19. Авіабази, військові об'єкти, склади палива, запаси боєприпасів та командні центри неодноразово ставали мішенями безпілотників та крилатих ракет, і без ефективної доставки запчастин, озброєння та боєприпасів військовий потенціал швидко скорочується. Масивний Керченський міст був структурно ослаблений низкою атак, що в результаті обмежило рух важких вантажних залізниць. Він залишається єдиним засобом сполучення цивільного транспорту з материковою частиною Росії. Гостра нестача палива ще більше обмежує можливості втечі, оскільки величезна кількість росіян зараз тікає з півострова на автомобілях або пішки. Однак загроза не обмежується лише Кримом, а й його роллю як основного постачальника та транзитного пункту військ і техніки на окупований південний схід України.
6 червня 2023 року росіяни зруйнували Каховську дамбу на річці Дніпро, що призвело не лише до екологічної катастрофи на півдні України, але й до серйозного виснаження водопостачання для тих росіян, які окупували Крим. Це зумовило необхідність залежності від нормування та будь-якого доступу до місцевих водосховищ і підземних водоносних горизонтів. Ці обмеження посилили нинішні нестабільні умови життя на півострові як для решти цивільного населення, так і для військових. Поточні оцінки щодо останніх важко отримати, хоча близько 40 000 російських військовослужбовців вже були розміщені в Криму до війни. Нещодавнє відключення електроенергії на всьому півострові після того, як українські війська відключили електроенергію, лише підкреслило вразливість, яка відчувається.
Внутрішній авторитет Путіна значно зріс після анексії Криму Росією у 2014 році. Аура непереможності охопила населення та забезпечила підстави для виправдання наміру Кремля розпочати повстання на сході України, а пізніше вторгнутися до неї у 2022 році. Згодом відбулося кілька принизливих подій, які заплямували імідж Путіна як лідера та імідж Росії як світової військової держави – відступ сухопутних військ з Києва та Херсона в перші місяці війни; відступ Чорноморського флоту після катастрофічних втрат військово-морських кораблів; втрата великої кількості стратегічних літаків в операції «Павутинка»; нездатність Путіна захищати стратегічні ресурси по всій Російській Федерації та найбільш помітно поблизу Москви та Санкт-Петербурга; занепад економіки та зростаюча нездатність ефективно підтримувати воєнні зусилля.
Ці показники бліднуть у порівнянні з втратою російського контролю над Кримом, враховуючи не лише його стратегічне значення у військовому, а й психологічному плані для самої Росії. Крим був центральним елементом імперського задуму Путіна , і його втрата буде результатом, який жодна пропаганда не зможе передати.

Епілог.
«Переломний момент» війни визначається у військовій сфері як той, коли хід конфлікту безповоротно змінюється на користь однієї сторони, що зрештою призводить до краху іншої. Змінні, що використовуються в будь-якому рівнянні, що намагається визначити результат конфлікту, можуть бути певною мірою упередженими, коли їх повідомляє те чи інше джерело. Використання змінних, що стосуються чисельності військ, техніки та можливостей набору, безумовно, має законне правомірність для оцінки відносної сили та стійкості. Але в міру розгортання війни Росії та помітної зміни обставин, як військових, так і внутрішніх, виникають певні тенденції, які дають краще уявлення про результат. У випадку Росії це стосується її постійних масових втрат військ та озброєння, погіршення чисельності набору, логістичних проблем та можливостей спостереження. Якість російських збройних сил значно знизилася через сумнівні методи набору, зобов'язання щодо навчання, командну структуру та постійну внутрішню корупцію. Тим часом Україна розпочала дисципліновану кампанію, атакуючи всі елементи, що підтримують військові зусилля Росії, атакуючи життєво важливі ресурси, транспортні засоби, всі галузі промисловості, пов'язані з воєнними зусиллями, та системи протиповітряної оборони на всьому театрі воєнних дій та в самій Російській Федерації. Хоча виснаження особового складу залишається проблемою як для України, так і для Росії, саме остання, а не перша, стикається з більшими труднощами, оскільки знову починає обмірковувати ідею примусової мобілізації . Це створює вкрай нестабільну ситуацію в російському суспільстві, яке швидко втомлюється від війни.
На перший погляд, здається нелогічним, що економічні та політичні обмеження можуть переважати елементи військової доблесті, щоб диктувати результат війни, і все ж нещодавній приклад нападу Америки на Іран показав, що це так. Понад століття тому інша геополітична проблема випередила військові зобов'язання царської Росії під час Першої світової війни, коли більшовицька революція повалила уряд і спровокувала громадянську війну. У нинішній війні переважають серйозні економічні проблеми для Росії. Питання можливого повалення уряду з усім його подальшим хаосом краще залишити на пізніший термін, оскільки лише спекуляції рясніють, враховуючи стан справ у Росії як у внутрішньому, так і у військовому плані. Кремль вичерпує безпечні варіанти фінансування війни, не жертвуючи майбутнім Росії, тоді як Україна наразі має фінансову підтримку Європейського Союзу та НАТО , щоб продовжувати свої зусилля, ймовірно, до весни наступного року. Подальше руйнування російської промисловості викопного палива забезпечить її економічний колапс, можливо, ще до того, як буде усвідомлена її військова поразка в окупованій Україні, але певне поєднання цих двох тенденцій може зрештою забезпечити бажаний результат.
Траєкторія війни Путіна в Україні повернулася так, як неможливо було передбачити, враховуючи кількість військ, можливості вербування та важку бронетехніку. Час показав слабкі сторони Росії у вигляді її військової некомпетентності, відсутності стратегічного планування, нездатності передбачити рішучість та інновації України, а також зрозуміти власні економічні вразливості Росії. Путін має пояснити своєму народу, чому ця катастрофа розгорнулася саме так, і яка фактична причина початку цього заходу.
Авторське право належить @Kost Elisevich, MD, PhD 2026. Усі права захищено. Будь-яке незаконне відтворення цього контенту призведе до негайних юридичних дій.