Другий раунд тристоронніх мирних переговорів відбувся в Абу-Дабі 4-5 лютого 2026 року після початкових переговорів, що відбулися 23-24 січня 2026 року. Тижневеприпинення вогню, укладене за посередництва , яке, зокрема, не стосується енергетичної інфраструктури, було оголошено адміністрацією Трампа 29 січня і мало набути чинності до цього другого раунду переговорів, коли зимові температури різко знизилися. тлумачення припинення вогню давало йому щонайбільше чотири дні і стосуватиметься лише Києва, тоді як Україна, здавалося б, була зобов'язана враховувати всю Росію. Як і очікувалося, в ніч з 2 на 3 лютого Росія запустила понад 450 безпілотників і понад 70 ракет, 32 з яких були балістичними ракетами, спеціально спрямованими на енергетичні об'єкти на 27 об'єктах щонайменше у шести регіонах України, що призвело до порушення водопостачання, електропостачання та теплопостачання. Понад 1170 багатоквартирних будинків лише в Києві втратили тепло, коли температура зовнішнього повітря впала до -20°C. Наступної ночі стався аналогічний напад, в результаті якого були пошкоджені житлові будівлі та школи, в результаті чого було кілька жертв. Те, що ці напади сповістили про другий раунд «мирних переговорів», свідчить про ігнорування Володимиром Путіним спроб знайти вирішення війни, в якій він та його кремлівські колеги продовжують скоювати воєнні злочини , що в сукупності призвели до закликів до геноциду.
Щоб підкреслити питання намірів, Путін обрав очолити російську делегацію адмірала Ігоря Костюкова, керівника російської військової розвідки (ГРУ) та начальника Головного управління Генерального штабу Збройних сил Росії. Цей росіянин, що має багато нагород, має довгий та різноманітний послужний список міжнародної злочинної діяльності, пов'язаної з відомством, яке він контролював. Тут перераховано лише деякі з випадків, здійснених у кількох країнах протягом багатьох років .
У 2020 році Європейський Союз (ЄС) та Велика Британія (Велика Британія) запровадили санкції проти Костюкова за кібератаку на німецький парламент у 2015 році, яка торкнулася 20 000 облікових записів та крадіжки 16 ГБ даних. Невдовзі після цього він став одним із чотирьох високопоставлених офіцерів ГРУ, проти яких США запровадили санкції у 2016 році в рамках Програми санкцій щодо кібербезпеки за спробу втручання у президентські вибори в США того року, а у 2020 році Міністерство юстиції висунуло йому звинувачення. У подальших санкціях Костюкова було згадано в атаці шкідливого програмного забезпечення («NotPetya») у 2017 році, яка спочатку заразила системи в Україні, а потім поширилася по світовій спільноті, завдавши збитків приблизно на 10 мільярдів доларів. У 2019 році ЄС запровадив санкції проти Костюкова за його участь у спробі отруїти російського подвійного агента Сергія Скрипаля та його доньку нервово-паралітичною речовиною «Новачок» у Солсбері, Англія, у 2018 році. Ця невдала пригода призвела до смерті громадянина Великої Британії. Нещодавно в Москві було застрелено високопоставленого генерала Володимира Алексєєва, першого заступника начальника Генерального штабу Росії та фактичного організатора плану Скрипаля
Відмова Путіна протягом останніх чотирьох років поступитися чимось суттєвим у переговорах, спрямованих на припинення війни, яку він розпочав в Україні, викликає питання про те, яка взагалі мета сідати за стіл переговорів. Він порушив усі домовленості з початку конфлікту в 2014 році. Класична буденна відповідь у цьому аргументі зводиться до повторення часто згадуваного рефрену, який наголошує на важливості постійного обміну протилежними ідеями. Але чого насправді досягти для миру, коли такий учасник, як Росія, докладає таких зусиль лише для досягнення власних цілей, незалежно від заявлених цілей переговорів? Так само, чому США так віддані такому курсу, водночас безсоромно просуваючи гуманітарну мету щодо втрати життя, коли таке уявлення ніяк не може узгодитися з політикою та поведінкою адміністрації Трампа?
Попередні спроби домогтися припинення вогню недосвідченим та погано підготовленим спеціальним посланником США мали очікуваний негативний результат. Чи зрозуміла адміністрація Трампа, що методи переговорів Росії, які постійно висувають максималістські та нереалістичні вимоги, одночасно зволікаючи з оптимізацією військових здобутків на передовій, насправді є її центральною місією? Додавання кольору таким переговорам полягало в постійних скаргах Путіна щодо глобального нехтування національною гордістю Росії, відсутності поваги до її сили та її переслідування світовою спільнотою, серед інших образ, ніби за це потрібна спеціальна компенсація. Ті, хто має справу виключно з транзакційним обміном матеріального значення як засобом вирішення цього конфлікту, не усвідомлять, що непохитність Росії глибоко вкорінена в аргументації, яка нікуди не веде . Як наслідок, американських переговорників регулярно маніпулюють, змушуючи Україну капітулювати, поки Росія продовжує знищувати цивільну інфраструктуру. По суті, адміністрація Трампа вимагає від України територіальних поступок агресору, ніби вона якимось чином винна у вторгненні . Зрештою, не дивно, що триваючі мирні переговори в Абу-Дабі завершаться без врегулювання, яке б поклало край російській агресії .
Україна прагне зберегти свою мову та культуру, зберегти свою унікальну історію та функціонувати як незалежна, самодостатня демократична держава, вільна об'єднуватися з однодумцями. Вона також готова брати участь у спільній системі безпеки, яка надає їй гарантії існування поза репресивним впливом її злоякісного сусіда, Росії. Щось подібне існує в Статуті Організації Об'єднаних Націй, який Росія відкрито ігнорує. Україна пожертвувала забагато своїх найкращих людей у цій війні, щоб погодитися на менше, і, водночас, прагне вшанувати тисячі іноземних бійців , які прийшли захищати її від російського загарбника. Країна зазнала невпинних нападів на своє цивільне населення та свої інституції, була свідком звірств загарбника включаючи викрадення своїх дітей, зазнала переміщення мільйонів своїх людей та впоралася з екстремальними зимовими умовами , але все ж чинить опір. Більше того, Україна має президента, який не відступив від виклику та залишається двигуном, що керує її долею. І, що примітно, є інші, подібні до нього, які вловили той самий дух. Українці мають сенс у цій боротьбі, на відміну від росіян, які мають якесь розпливчасте уявлення про перевагу, підкріплене набором цитат, зібраних разом з повсюдної кремлівської пропагандистської машини. Українці боротимуться, за існування . Це не те, що одразу оцінить транзакціоналіст, який бачить бізнес-можливості як засіб досягнення мети в цій боротьбі. Сповнений вічної надії, цей підхід залишається життєздатним у свідомості тих, хто веде переговори від імені США та Росії в Маямі.
Отже, війна триватиме. Кілька авторів припускали різні способи її завершення, багато хто визнає бажання Путіна зберегти те, що, на його думку, він володіє на окупованих територіях України, і навіть більше. Але такий результат не є певним. Численні комбінації факторів можуть призвести до результату дещо швидше, ніж очікується, у мінливому середовищі цього конфлікту, чи то на полі бою, чи поза ним, чи в обох випадках. Для України зараз важливою є постійність достатньої підтримки для продовження боротьби. Цілком очевидно, що українці, безумовно, здатні завдати великої шкоди як російській армії, так і її економіці. Як це може вплинути на бажання Росії продовжувати цю війну – і при цьому забезпечити собі майбутнє – може статися найближчим часом.
Авторське право належить @Kost Elisevich, MD, PhD 2026. Усі права захищено. Будь-яке незаконне відтворення цього контенту призведе до негайних юридичних дій.