Змінна ситуація спостерігається вздовж узбережжя України, Молдови, її сусіда на заході, та Криму на сході. Вона загрожує несвідомому російському загарбнику більше, ніж країнам, яким вона загрожувала.
Росія посилила повітряний наступ на головне прибережне місто та морський порт України, Одесу, починаючи з грудня 2025 року та продовжуючи його у 2026 році. Місто має значне стратегічне значення як головний торговельний артеріальний шлях України для зовнішньої торгівлі, на який припадає 65% її імпорту та експорту. Його залізничне сполучення, у свою чергу, поширюється на всю країну, забезпечуючи як ефективну концентрацію товарів для експорту, так і швидкий розподіл імпортних потреб. У своїй звичній манері Росія зруйнувала житлові будинки, лікарні, електричні та теплові підстанції, водопостачання та мости, що призвело до понад 60 жертв, а також до тривалих відключень електроенергії та впливу екстремальних холодів поточної зими.

Stanislaw1999
Окрім спроб послабити рішучість України, Росія прагне зруйнувати економіку України, знищуючи портову інфраструктуру Одеси та загрожуючи торговим суднам. Вона зазнає невдачі, оскільки не має найближчих оперативних сухопутних чи військово-морських сил для виконання такого завдання. Крім того, за останні чотири роки Україна продемонструвала значну стійкість, адаптуючись, за допомогою Заходу, для відновлення та успішного відновлення роботи більшої частини своєї функціональної інфраструктури. То чому ж Росія витрачає свої дедалі обмеженіші боєприпаси та фінансові резерви на Одесу, коли вона зазнала значних військових втрат на фронті на сході України при незначних територіальних здобутках?

Пітер Гермес Фуріан
На південно-західному кордоні України, трохи вглиб Чорного моря, розташована Молдова з її «сепаратистським» проросійським адміністративним регіоном Придністров'я, вузькою смугою землі вздовж лівого берега річки Дністер. Цей регіон має площу приблизно 1600 квадратних миль, що порівняно трохи більше, ніж у Род-Айленда, і становить близько 280 миль від 760-мильного кордону Молдови з Україною. Тут розташована російська військова присутність чисельністю близько 1000 або більше військовослужбовців, що складаються переважно з місцевих новобранців, зі значним арсеналом зброї колишньої радянської епохи. Він також служить місцевою оперативною базою для Федеральної служби безпеки Росії (ФСБ). Економічна ситуація тут, як у ледве субсидованому російському анклаві, настільки нестабільна, що реінтеграція з Молдовою могла б стати реальною перспективою, якби не російська військова присутність.

Ця присутність порушує питання щодо потенційної загрози, яку вона становить для сусідньої України та, зокрема, Одеси, яка розташована лише за 25 миль на схід від Придністров'я. Протягом деякого часу Росія Володимира Путіна намагалася підірвати політику Молдови, зокрема здійснила спробу державного перевороту за участю союзників іноземних агентів для усунення уряду у 2023 році. Вона зробила це не лише для того, щоб ще більше закріпити свою присутність у Східній Європі, але й для того, щоб зміцнити свої позиції на західному кордоні України.
Незважаючи на постійне втручання Росії, проєвропейська правляча партія Молдови перемогла на парламентських виборах у вересні 2025 року, що підкреслює постійні зусилля щодо вступу Молдови до Європейського Союзу (ЄС). Ще гіршою для Росії є постійні дебати щодо того, чи варто Молдові розглядати можливість приєднання до сусідньої Румунії з міркувань спільної мови та культурної схожості. Це нібито забезпечило б їй не лише членство в ЄС, але й безпекову парасольку Організації Північноатлантичного договору (НАТО).
Ситуація лише загострила зусилля Кремля щодо залякування Молдови та збереження її обмеженого регіонального впливу в Придністров'ї. Висловлювалося занепокоєння, що військове захоплення Молдови або лише Придністров'я потенційно може задушити економіку України, загрожуючи Одесі, і, можливо, покласти край війні. Недоліком такого надто амбітного плану може стати повторення катастрофічної «спеціальної військової операції» Росії в Україні, але в іншій країні. Метою було б створення повітряного коридору нібито з окупованого Криму до Придністров'я з метою перекидання військ та озброєння для початку наступу на Одесу. Однак реальність за нинішніх обставин така, що перспективи такого плану почали виглядати похмурими з огляду на те, що відбувається в Криму.
Відстань між Придністров'ям та Херсонською областю, що лежить безпосередньо на північ від Криму, становить близько 130 миль. Росіяни окупують більшу частину області на схід від річки Дніпро, або загалом близько 70% її території. З неї до Криму проходять дуже вузькі сухопутні мости, які можна легко атакувати артилерійським вогнем або безпілотниками та ракетами, знищуючи як автомобільний, так і залізничний транспорт. Кримський півострів є найсхіднішою частиною чорноморського узбережжя України та становить близько 620 миль; решта узбережжя простягається на захід ще приблизно на 300 миль, щоб зустрітися з кордоном з Румунією.

З усієї території, яку зараз окупують російські війська в Україні, Крим залишається головним надбанням Володимира Путіна в його постійному прагненні проголосити всю Україну своєю спадщиною. Окупація та поспішна анексія Криму у 2014 році забезпечили Росії стратегічну військову базу з виходом до Середземного моря, доки Україна не знищила понад третину свого Чорноморського флоту та не змусила решту його втекти до східного чорноморського військово-морського порту Новоросійськ на материковій частині Росії. Там Крим продовжує бути мішенню, хоча й з більшої відстані.
Відтоді Україна здійснила методичний наступ на Крим, атакуючи російські системи протиповітряної оборони , аеродроми , військові об'єкти, склади боєприпасів , склади пального та центри управління, а також на сусідніх територіях. Це погіршило здатність Росії захищатися як у Криму, так і з сусідньої російської території. За цих обставин залізничне сполучення сухопутним маршрутом через окуповану Україну та через Керченський міст з материкової частини Росії виглядає дедалі вразливішим для нападів, що тримає в пастці десятки тисяч російських військовослужбовців та цивільних осіб на півострові, який може бути фактично заблокований через брак належного постачання.

Оскільки ситуація в Молдові та Україні змінюється, а Росія продовжує відчувати дедалі більший тягар війни всередині країни, можливо, доведеться відмовитися від її імперіалістичних планів, оскільки її амбіції занадто часто затьмарюються в тумані її авантюризму. Молдова незабаром офіційно зі складу Співдружності Незалежних Держав (СНД), створеної в 1991 році після розпаду Радянського Союзу, яку очолює Росія. На той час це була відчайдушна спроба зберегти контроль над частиною сфери впливу Росії у близькому зарубіжжі. Зараз вона докладає всіх зусиль, щоб забезпечити єдність між дев'ятьма державами-членами, що залишилися, через зменшення територіального впливу Кремля. Грузія вийшла з організації в 2009 році після вторгнення на її територію в 2008 році, тоді як Україна так і не ратифікувала своє членство та залишила її в 2018 році після вторгнення до Криму в 2014 році.
Хоча поточні тенденції можуть незабаром призвести до сходження до ЄС як Молдови , так і України , краху російської окупації Криму та розпаду російського фронту на сході України , чорний лебідь може з'явитися деінде, що остаточно зруйнує любовний роман Кремля з самим собою. Світ спостерігав за провалом російської підтримки, стриманою реакцією на падіння режиму Асада в Сирії , втрату Вірменією Нагірного Карабаху на користь Азербайджану, знищення системи протиповітряної оборони Ірану та викрадення Франсіско Мадуро з Венесуели разом із конфіскацією її нафтової промисловості. Це має задуматися над тими країнами, які прагнуть безпеки через союз із занепадаючим режимом Росії, та змусити їх шукати можливості в іншому місці. Це може навіть повідомити Кремлю, що його майбутнє в цій затяжній війні під питанням, оскільки ЄС та інші частини світу – Японія , Австралія , Канада та інші – посилюють свою підтримку, тоді як його власні фінансові перспективи різко падають.
Авторське право належить @Kost Elisevich, MD, PhD 2026. Усі права захищено. Будь-яке незаконне відтворення цього контенту призведе до негайних юридичних дій.