Європейська солідарність та цілеспрямованість перед обличчям російської загрози

Якщо й існує якась істина, яку можна винести з історії глобальних конфліктів, то це має бути те, що заспокоєння рідко приносить тривалий мир, коли воно переважно призводить до поступок агресору. Реваншистські образи виникають і гноїться поколіннями, а рани не прощаються. Ще гірше те, що агресор залишається незадоволеним, коли початкова мета не досягнута. Це був урок останньої світової війни, і той, який більшість, здається, намагається забути, особливо ті, хто безглуздо переконаний, що якимось чином ізольований від шкоди, або ті, хто просто хоче продовжувати заробляти гроші за більш контрольованих обставин. Нездатність зіткнутися з суворою реальністю завершення війни шляхом зупинення відкритої агресії призводить до майбутнього рецидиву, скоєного тим самим агресором або просто іншим подібним. Росію потрібно змусити вийти з України та відмовитися від абсурдної ідеї про те, що її винагородять за вторгнення в суверенну країну, зокрема, збереженням нині частково окупованих територій, включаючи Крим. Більше того, слід усвідомити, що будь-які інші ідеї щодо того ж самого в іншій частині Європи лише гарантуватимуть руйнування Росії.

Дилема Росії.                                                                                           
Володимир Путін поставив себе у дедалі небезпечніше становище своєю війною проти України до такої міри, що йому доводиться розглядати можливість її продовження нападом на будь-яку з низки східних європейських країн у найближчі роки. Росія, яка зараз, здається, вже незворотна у воєнній економіці, в якій 40% загальних федеральних витрат витрачається на військові потреби, залишила її внутрішні проблеми здебільшого без уваги. Примітно, що вона зараз у набагато меншому стані для вирішення зростаючих проблем на внутрішньому фронті, ніж до війни, і з часом це стає ще складнішим. У неї просто не буде на це грошей.

Президент Росії Володимир Путін виступає на своїй щорічній прес-конференції в Москві 14 грудня 2023 року. Фото: miss.cabul

Низка непередбачених наслідків війни Путіна зараз ускладнює російське суспільство. Росія перебувала в демографічному спаді ще до війни, але з 2022 року сотні тисяч росіян загинули, отримали важкі поранення або втекли з країни. З 2023 року рівень народжуваності також знизився приблизно на 20% порівняно з 2015 роком, що значно нижче рівня відтворення населення. Багато в чому це пояснюється психологічним впливом на російське суспільство, спричиненим урядовими репресіями, станом війни та економікою, що виникла в результаті цього. Путін створив суспільство, в якому російські жінки не можуть і не розглядатимуть виховання дітей. До лиха домашнього насильства, властивого російському суспільству, транскордонне насильство, що зачіпає російських цивільних осіб та військовослужбовців, почало загострюватися у 2023 році та збіглося з внутрішньою опозицією, що призвело до нападів як на цивільну, так і на військову інфраструктуру.

На сьогоднішній день, за оцінками, 15 000 засуджених, звільнених з російських в'язниць , блукають вулицями міст і сіл після виконання обов'язкової військової служби в Україні. Зі приблизно 700 000 жертв серед росіян, близько 300 000 солдатів з інвалідністю потребують довгострокової підтримки в рамках погано керованої загальнонаціональної системи охорони здоров'я та соціального забезпечення . Фінансова компенсація для дедалі більшої кількості сімей загиблих або поранених продовжує зростати, і вже становить 6% бюджету Росії на 2024 рік . Дехто з них залишається без компенсації через адміністративні затримки. Ще гірше те, що військові не можуть або не повертають своїх загиблих на війні та стверджують про невизначеність щодо їхньої смерті, щоб уникнути виплат.

Посилюючи фінансові проблеми, Росія може зіткнутися конфіскацією своїх іноземних активів , які, своєю чергою, будуть використані для придбання військової допомоги Україні. Відшкодування збитків, цивільній інфраструктурі під час війни, залишається ще одним потенційним напрямком використання таких коштів. Російська важка промисловість піддається тиску міжнародних санкцій, скорочення інвестицій, збільшення виробничих витрат, зростання інфляції та скорочення робочої сили, яка була або завербована військовими, або перенаправлена ​​в оборонну промисловість. Подібні обставини вплинули на сільськогосподарську промисловість Росії, де скоротився на 33% , значною мірою через високі процентні ставки, тоді як існуюча сільськогосподарська техніка застаріла.

Міжнародний суд звинувачує самого Путіна та його режим у воєнних злочинах, тоді як внутрішня злочинність продовжує процвітати через корупцію та ще більше підживлюється війною. Судова система, що значною мірою скомпрометована корупційним впливом, вважається нездатною забезпечити належне правосуддя в середовищі, де бракує прозорості та підзвітності . Отже, неефективність процесів та контролю продовжуватиме переслідувати країну в найближчому майбутньому.

З військової точки зору, європейські країни-члени НАТО разом мають понад 100 добре оснащених бригад порівняно з приблизно 90 регулярними полками Росії. Середній російський полк колись вважався еквівалентним за розміром європейській бригаді, але зараз, ймовірно, виснажений через бойові втрати в Україні. З огляду на поточний досвід, отриманий на полі бою, російські підрозділи також виглядають недостатньо забезпеченими, недопідготовленимита погано керованими. Втрати російського озброєння в сухопутній війні також вражають, за консервативними оцінками, понад 14 000 танків, БМП та бронетранспортерів. Об'єднані сили п'яти найбільших національних збройних сил Європи, за винятком України, складаються майже з мільйона бойовиків і разом виглядають набагато краще навченими з компетентною командною структурою, здатною подолати сухопутні сили Росії. В іншому випадку путінська Росія втратила щонайменше третину свого Чорноморського флоту, що налічує понад 26 кораблів , а її військово-повітряні сили значно скоротилися за рахунок ударних гелікоптерів, винищувачів, стратегічних бомбардувальників та літаків розвідки.

Однак Путін, як і завжди, налаштований продовжувати свою війну, незважаючи на те, що військові втрати зараз наближаються до мільйона, оскільки він бачить, що адміністрація Трампа, як і очікувалося, поступилася територіальними правами шляхом завоювання злочинній діяльності Путіна. Коаліція «Хочучих» на чолі з Францією та Великою Британією об'єднала 31 країну, щоб посилити підтримку суверенітету України, забезпечити 30-денне припинення вогню, встановити демілітаризовану зону та сформувати миротворчі сили для забезпечення дотримання умов. Зусилля зазнали невдачі, оскільки Путін не хотів цього робити.

Брак рішучості Америки.                                                                              
З огляду на те, що США відступають від своїх попередніх зобов'язань щодо військової підтримки України, у Путіна мало підстав сумніватися, що можна отримати більше, якщо дозволить час. Російський весняний наступ, який загрожує північному сході України, розпочався, тоді як ситуація на сході та в Криму залишається нестабільною. Однак економічний стан Росії цілком може бути його обмежувальним фактором. Європа та інші більш віддані світові партнери повинні взяти на себе завдання підтримки України за умови зменшення участі США. Йдеться про те, щоб пережити економіку Росії, оскільки її спад продовжується, а ознаки прогнозують рецесію у 2025 році.

Задовго до повернення Дональда Трампа до Білого дому було чимало попереджень про те, що його адміністрація буде схильна сприяти справі Росії у її війні проти України, яким би неправдоподібним не було це виправдання. Під час свого першого терміну, після вторгнення Росії до Криму, Трамп повільно запровадив санкції Конгресу проти її оборонних та розвідувальних служб. Зовсім недавно, на Генеральній Асамблеї Організації Об'єднаних Націй у лютому 2025 року, США стали на бік авторитарних режимів, Північної Кореї та Білорусі, щоб виступити проти резолюції, яка засуджує війну Росії та підтримує територіальну цілісність України. Зовсім недавно вони стали на заваді країнам "Великої сімки" посилити обмеження цін на експорт російської нафти.

Спеціальний посланник США Стівен Віткофф зустрівся з Володимиром Путіним у Москві 25 квітня 2025 року. Джерело фото: Офіційний сайт Президента Росії

Клоунський виступ Стівена Віткоффа, спеціального посланника Трампа з питань Росії, лише заохотив Путіна розігрувати цей театр, продовжуючи свою війну без перерви та висміюючи цей процес. Підкреслюючи це, Палата представників під керівництвом Республіканської партії у 2024 році навмисно завела в глухий кут дії Конгресу , що призвело до значної затримки постачання озброєння Україні, тоді як сама адміністрація Байдена з самого початку війни надавала поетапну підтримку темпами, які, здавалося, завжди були занадто пізніми, щоб принести найбільшу користь у військовому плані.

Через постійну непоступливість Путіна щодо переговорів про припинення вогню, США нещодавно зробили деякі кроки щодо надання Україні зброї на суму близько 50 мільйонів доларів. Також було схвалено надання пакету підтримки для експлуатації винищувачів F-16 в Україні та передачу 125 далекобійних артилерійських ракет і 100 ракет ППО Patriot з Німеччини до України. Однак не всі новини щодо адміністрації Трампа можуть бути позитивними, особливо з огляду на її нещодавнє рішення перенаправити 20 000 протидронівних ракет, обіцяних Україні адміністрацією Байдена, на Близький Схід. Цей крок відбувається в той час, коли Росія здійснює тривалі повітряні бомбардування, переважно безпілотниками , великих міст України, вбиваючи мирних жителів та руйнуючи житлові будинки та медичні заклади. Реактивний та непередбачуваний характер підтримки США не обіцяє такого проактивного втручання, необхідного для підтримки військових зусиль України та примусу Путіна припинити війну.

Витрати Європи на оборону.                                                                          
На цьому неоднозначному тлі нерішучості та неефективності Америки, хіба європейським лідерам вже не було зрозуміло, що для зміцнення їхньої спільної оборони та вжиття рішучих заходів проти широкомасштабного втручання Росії у власні внутрішні справи потрібна значна ескалація зусиль? Більше того, враховуючи, що Україна повністю залучена до прямого протистояння з Росією, хіба не було пріоритетом забезпечити їй ресурси, необхідні не лише для вигнання ворога зі своєї території, але й для серйозного послаблення її військового потенціалу, перш ніж він почне загрожувати решті Європи? Хоча відсотки, отримані від російських іноземних активів, розміщених у Європі, використовувалися для підтримки України, чому самі активи не конфіскуються? Чи не тому, що ми більше стурбовані правовою базою, що стосується фінансових активів злочинця, ніж добробутом людства?

Ця критика справді зумовлена ​​розумінням того, що між європейськими країнами залишаються розбіжності, політичні та економічні, які часом перешкоджають своєчасному досягненню консенсусу з таких питань, як безпека та оборона. Європейський Союз (ЄС) з його 27 країнами-членами, які зараз перебувають під керівництвом Урсули фон дер Ляєн, має Спільну політику безпеки та оборони (СПБО) на чолі з Верховним представником ЄС Каєю Каллас для вирішення питань оборони та врегулювання криз. Він не має постійної єдиної військової структури та частково залежить від Командування ОЗС НАТО (ACO) Організації Північноатлантичного договору (НАТО) для виконання місій. Однак він може спиратися на національні збройні сили своїх країн-членів для врегулювання конфліктів та проведення миротворчих місій, як у випадку з триваючою підтримуваною Росією сепаратистською діяльністю в Боснії.

Урсула ван дер Ляєн, президент Європейської Комісії, та Кая Каллас, колишня прем'єр-міністр Естонії та нинішня Верховна представниця ЄС, під час зустрічі в Брюсселі, Бельгія, 28 червня 2024 року. Фото: Александрос Міхайлідіс

Європейський оборонний фонд (ЄОФ) запровадив до бюджету ЄС витрати на безпеку та оборону, зосередившись на промисловому потенціалі та озброєнні. Його багаторічна фінансова рамка на 2021-2027 роки у лютому 2024 року склала 18,6 мільярда доларів. Зусилля ЄС, спрямовані на подолання уявного припинення підтримки США, зараз зосереджені на залученні понад 900 мільярдів доларів на безпеку та оборону загалом. В рамках цих зусиль вона включає близько 170 мільярдів доларів позик країнам-членам для підтримки спільних військових закупівель та фінансування оборонних ініціатив. Щодо цієї ініціативи було досягнуто широкого консенсусу, який підтримали 26 з 27 країн ЄС; Угорщина Віктора Орбана утрималася.

З моменту вторгнення в лютому 2022 року Європа виділила 138 мільярдів доларів , що на 23 мільярди доларів більше, ніж США. На 2025 рік ЄС виділив понад 26 мільярдів доларів військової допомоги з можливим прогнозованим подвоєнням цих зусиль до ще 40 мільярдів доларів за потреби протягом року. Остання військова допомога США (500 мільйонів доларів) Україні на початку січня 2025 року за адміністрації Байдена включала протиповітряну оборону, ракети класу "повітря-поверхня" та обладнання для винищувачів F-16. У той же час кілька європейських країн – Швеція, Данія, Норвегія, Німеччина, Велика Британія – оголосили про нові пакети допомоги на суму понад 3,6 мільярда доларів, а Європейська комісія надала свою першу позику в розмірі 3,4 мільярда доларів.

Протягом останніх років Місія ЄС з військової допомоги підготувала понад 75 000 українських солдатів. Щоб задовольнити потребу в боєприпасах у поточній бойовій ситуації, було взято на себе зобов'язання поставити понад 1,35 мільйона артилерійських снарядів у 2025 році, а також витратити ще 676 мільйонів доларів на артилерійські знаряддя. До цього останнього положення додається план Франції щодо розподілу прибутку від заморожених російських активів на обслуговування кількох 155-мм гаубиць Caesar, які вже експлуатуються в Україні з 2022 року. Подальшим кроком у цьому напрямку стала нещодавня угода між Україною та ЄС про приєднання її компаній до Європейської асоціації аерокосмічної, безпекової та оборонної промисловості, що дозволяє інтеграцію, яка сприяє попиту та пропозиції.

155-мм самохідна гаубиця CAESAR Mk1 французької армії. Фото: Кароліс Каволеліс

Європейські коаліції.                                                                                        
Хоча історично міцна співпраця між НАТО та ЄС забезпечувала кіберзахист, морську безпеку та кризове управління, нинішня війна з Росією являє собою проблему іншого масштабу. НАТО, в якому домінували США, за часів адміністрації Байдена поводилося несміливо у відповідь на агресію Росії, відповідно до політики США на той час, тоді як за часів адміністрації Трампа його мучить невизначеність, пов'язана зі своєрідною мовчазною згодою Трампа з бажаннями Путіна. Тому потреба в автономній європейській обороні та безпеці стала пріоритетом, особливо з огляду на певну антипатію адміністрації Трампа до НАТО . Хоча єдиний підхід ЄС та інших країн, таких як Велика Британія та Норвегія, здається очевидним курсом, мобілізація консенсусу вимагає часу, якого більше немає, коли незалежність від США раптово стає пріоритетом перед обличчям загрози з боку Росії.

Група п'яти.                                                                                                                             
Як наслідок, виникли менші коаліції однодумців, щоб протистояти загрозі. Зустріч , до складу якої входять найбільші європейські держави з військовими витратами, об'єднала в листопаді 2024 року Німеччину, Польщу, Францію, Італію та Велику Британію для узгоджених зусиль щодо посилення та пришвидшення допомоги Україні. Кожна з країн в іншому випадку здійснювала значні інвестиції у свої відповідні оборонні середовища. Вони, ймовірно, сформують ядро ​​скоординованого опору Росії за відсутності ефективного втручання США та НАТО.

Німеччина створила фонд оборонної та безпекової інфраструктури вартістю 547 мільярдів доларів . Загальні військові витрати на 2024 рік становили 88,5 мільярда доларів, тоді як у 2025 році вони становитимуть 1,9% її ВВП , що на 28% більше, ніж у 2023 році. У 2023 році було розміщено замовлення на 50 бойових машин піхоти (БМП) Puma на суму 1,7 мільярда доларів , а також плани щодо придбання додаткових 105 танків Leopard 2A8 у 2024 році. Міністр оборони Борис Пісторіус підтвердив зобов'язання Німеччини придбати 35 літаків F-35A , американських винищувачів-невидимок п'ятого покоління, поставки яких, як очікується, розпочнуться у 2026 році.

Rheinmetall AG, один з провідних європейських виробників оборонної продукції та ключовий постачальник артилерійського озброєння для НАТО, збільшить своє річне виробництво артилерійських снарядів до 350 000 снарядів. У 2023 році компанія придбала іспанську оборонну компанію Expal Systems з очікуваним річним виробництвом 450 000 снарядів. Додаткові виробничі потужності в Німеччині, а також у Литві, Латвії, Естонії, Данії та Україні сприятимуть безперебійному постачанню боєприпасів для боротьби не лише з війною в Україні, а й з будь-якою загрозою за її межами. Німеччина та Україна нещодавно підписали угоду на 5,6 мільярда доларів , яка включає німецьке фінансування виробництва далекобійної зброї в Україні, а також нові контракти на системи протиповітряної оборони, боєприпаси, логістику та супутниковий зв'язок.

Польща запровадила добровільну військову підготовку для всіх чоловіків і розширює чисельність своїх збройних сил до 300 000 осіб. У 2024 році витрати на оборону зросли до 4,12% ВВП, а прогноз на 2025 рік вказує на подальше зростання до 4,7%. Було розміщено замовлення на 180 південнокорейських танків K2 та 366 танків Abrams, які доповнять 247 німецьких танків Leopard 2, що зараз перебувають на озброєнні, і які також планується модернізувати до 2027 року. Триває модернізація БМП Borsuk та Rosomak за рамковою угодою на 1014 одиниць. Для модернізації своєї артилерії Польща замовила 218 155-мм самохідних гаубиць (САГ) K0A1 з Південної Кореї та додаткові 170 САГ Krab, вироблених польською оборонною компанією Huta Stalowa Wola (HSW).

Понад 22 мільярди доларів було виділено на військові літаки та супутні боєприпаси, зокрема на американські ударні гелікоптери Apache, F-16V та, зокрема, 32 реактивні винищувачі F-35A. Додатково 48 легких ударних винищувачів FA-50 було придбано у Korea Aerospace Industries (KAI). Кордони Польщі з Білоруссю та Калінінградом зміцнюються мінними полями, протитанковими загородженнями та складними системами спостереження приблизно на 435 миль вартістю 2,7 мільярда доларів; все це для того, щоб перешкодити можливому нападу російських військ з півночі та сходу.

Президент Франції Макрон, рішучий прихильник суверенітету та оборони України, вітає президента України Зеленського в Єлисейському палаці. Фото: Антонен Альбер

У Франції президент Еммануель Макрон розпочав дебати щодо спільного використання ядерної парасольки своєї країни з Європою, а також прискорення реіндустріалізації на підтримку військових у всіх регіонах. Оборонний бюджет зріс до понад 57 мільярдів доларів і продовжуватиме зростати протягом наступних п'яти років. Компанія оборонної промисловості Eurenco відкрила новий завод у Бержераку на південному заході Франції та вироблятиме майже 2000 тонн пороху щорічно, переважно для використання в артилерії. Водночас, компанія з виробництва озброєнь Europlasma нещодавно придбала ливарний завод у Бретані, щоб перевести своє виробництво автомобільних деталей на щоденний обсяг виробництва 24 000 металевих гільз для артилерійських снарядів. Французькі військові нещодавно розмістили замовлення у Dassault Aviation на суму 5,5 мільярда доларів на ще 42 винищувачі Rafale та запросили 109 гаубиць Caesar вартістю 378 мільйонів доларів у дочірньої компанії KNDS Nexter, яка має на меті виробляти 12 гаубиць на місяць у 2025 році. Популярна гаубиця Caesar також була розгорнута в Литві та Україні, куди планується поставка ще 144 одиниць у 2025 році.

Сполучене Королівство (СК) оголосило про значні інвестиції в модернізацію своїх збройних сил, приєднавшись до ініціативи ЄС щодо оборонного фонду. Найбільша оборонна промисловість, British Aerospace (BAE) Systems, збільшила виробничі потужності з виробництва боєприпасів і планує збільшити виробництво своїх 155-мм артилерійських снарядів у 16 ​​разів протягом наступних п'яти років, при цьому заводи працюватимуть цілодобово. За попередні п'ять років компанія додала 15 000 працівників та інвестувала додатково 1,1 мільярда доларів у Великій Британії. BAE також співпрацює з Rheinmetall для виробництва БМП Boxer, і в рамках інвестицій у розмірі 5 мільярдів доларів вона надасть 623 машини Boxer разом зі 148 танками Challenger 3. Британська оборонна фірма Babcock уклала п'ятирічний контракт на технічне обслуговування на суму 1,8 мільярда доларів для забезпечення боєготовності військових активів, включаючи танки Challenger 2, 105-мм артилерійські гармати та броньовані інженерні машини Trojan, що використовуються для прориву мінних полів та виконання інших завдань.

Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер під час свого візиту до Києва, Україна (16 січня 2025 року) є найновішим із британських лідерів, який послідовно підтримує Україну. Фото: photowalking

Міністр фінансів Італії Джанкарло Джорджетті оголосив, що витрати на оборону зростуть до 2% ВВП у 2025 році або 43 мільярди доларів після того, як витрати на військові закупівлі у 2024 році майже подвоїлися з 6,2 мільярда доларів у 2020 році до 10,6 мільярда доларів. Це включає зобов'язання придбати 25 винищувачів F-35 приблизно за 8 мільярдів доларів, додавши до 90 раніше замовлених. Також замовлені літаки Gulfstream, які використовуються для раннього попередження, радіорозвідки та радіоелектронного нападу. Десять систем протиповітряної оборони, вироблених французькою компанією Eurosam, забезпечать прикриття від повітряних атак, включаючи гіперзвукові ракети.

Спільне підприємство німецької компанії Rheinmetall та італійської Leonardo SpA надасть 1050 БМП Lynx KF41 та 132 танки Panther KF51 за інвестиції у розмірі 8,4 мільярда доларів. Для ВМС Італії ще одне спільне підприємство італійської Fincantieri та Leonardo SpA нещодавно поставило дев'ятий багатоцільовий фрегат із серії з 10 нових європейських багатоцільових фрегатів (FREMM) у рамках італійсько-французької угоди про міжнародну співпрацю. Ці кораблі оснащені для боротьби з підводними човнами, окрім загальної тактичної гнучкості.

Північна група                                                                                                                 
Північні країни – Данія, Норвегія, Швеція та Фінляндія – утворюють ще одне спільне регіональне утворення . Диверсія Росією підводних комунікаційних кабелів у Балтійському морі служить яскравим прикладом зловмисної діяльності, що загрожує безпеці в регіоні. Нещодавнє розширення російської військової інфраструктури вздовж фінського кордону посилює занепокоєння тим, що Путін продовжує бути схильним до певної конфронтації. Оборонна ініціатива Північної Європи бере свій початок у 2008 році, коли спочатку було створено Північне оборонне співробітництво (NORDEFCO) для об'єднання ресурсів для закупівлі та обслуговування зброї. Після вторгнення Росії в Україну у 2014 році його місія зосередилася на регіональній безпеці шляхом обміну розвідувальними даними, спільних військових навчань та сприяння мобільності.

Станом на березень 2023 року, Північні повітряні сили розробили інтегровану інфраструктуру командування та управління в рамках НАТО для гнучкого розгортання, спостереження за повітряним простором, логістики, можливостей швидкого підкріплення та спільних навчань. Данія, Норвегія та Фінляндія експлуатують винищувачі Lockheed Martin F-35, тоді як Швеція оснащена Saab JAS 39 Gripen, які не мають технології стелс, хоча планування щодо неї триває. Аналогічно, сухопутні війська забезпечили спільні оперативні плани з інтеграцією через кордони для проведення масштабних бойових операцій.

Країни Балтії.                                                                                                                      
Здавалося б доречним, щоб група співпраці Північних країн також об'єдналася з країнами Балтії, якби не незручності регіональної географії. Естонія, Латвія та Литва утворюють відносно ізольований блок, відділений від Фінляндії Фінською затокою на півночі та має лише 65-мильний кордон, Сувалкський коридор, з Польщею на півдні. Ширина цього коридору коливається від 37 до 62 миль, що з'єднує союзника Росії Білорусі з російським ексклавом Калінінград на заході. Він являє собою вразливу прогалину для російської військової експлуатації. За відсутності відповідного сухопутного сполучення, операції в Балтійському морі були б недостатніми для забезпечення безпеки. Окрім свого нинішнього членства в НАТО, ці три країни не мають офіційного військового альянсу, але співпрацюють у сфері безпеки та оборони, використовуючи спільну розвідувальну інформацію, а також проводячи спільні військові навчання. Естонія та Латвія мають спільний 359-мильний східний кордон з Росією, тоді як Литва має спільний 422-мильний східний кордон з російським союзником Білоруссю. Щоб допомогти забезпечити безпеку цього східного кордону, Німеччина нещодавно розгорнула війська до Литви, плануючи до 2027 року створити бригаду чисельністю близько 5000 бійців на східному фланзі НАТО.

Карта Східної Європи, що показує протяжність кордонів країн, що межують з Росією та її союзником Білоруссю. Також видно Угорщину та Словаччину вздовж західного кордону України та кордони Польщі та Литви по обидва боки російського ексклаву Калінінград. Короткий кордон між Польщею та Литвою називається Сувалкською прогалиною. Автор карти: Пітер Гермес Фуріан

Зі свого боку, Литва збільшить витрати на оборону до 3,5 мільярда доларів або 3,9% свого ВВП і планує придбати 44 німецькі танки Leopard 2A8 та 100 шведських БМП CV90 з наміром розвивати власну оборонну промисловість за рахунок приватних інвестицій. Rheinmetall вже будує в Литві завод з виробництва боєприпасів для виробництва 155-мм артилерійських снарядів. Латвія, що на півночі, встановила 3,45% свого ВВП на витрати на оборону у 2025 році та збільшить цю цифру до 4% у 2026 році з довгостроковою метою у 5%. Її пріоритетами також будуть закупівля БМП, розробка систем безпілотників та боротьби з ними, протиповітряна та берегова оборона, а також виробництво боєприпасів. Естонія нещодавно схвалила додатковий план інвестицій в оборону, який передбачає в середньому 5,4% її ВВП та бюджет у розмірі 3,2 мільярда доларів протягом чотирьох років. Він буде зосереджений на розбудові протиповітряної оборони, артилерії та можливостей безпілотників, а також радіоелектронної боротьби.

Бухарестська дев'ятка                                                                                                                  
Бухарестська дев'ятка (B9) – це регіональне об'єднання дев'яти країн НАТО, що охоплює східний фланг альянсу, до складу якого входять Болгарія, Чеська Республіка, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина. Його було створено завдяки зусиллям президента Польщі Анджея Дуди та колишнього президента Румунії Клауса Йоганніса невдовзі після вторгнення та анексії Криму Росією у 2014 році з метою сприяння колективній співпраці у сфері безпеки та оборони. Це буде досягнуто шляхом розвитку військової інфраструктури, зосередженої на авіабазах, військово-морських портах, логістичних та командних центрах. B9 об'єдналася з ЄС і, враховуючи свою близькість до зони конфлікту, стала значним фактором стратегічного стримування НАТО та майбутнім місцем розташування військ. Вона надала пріоритет підтримці України та сусідньої Молдови перед обличчям російських гібридних та відкритих військових загроз.

Окрім Польщі та країн Балтії, витрати на оборону серед інших країн B9 зростають понад 2% ВВП, причому Румунія зобов'язалася виділити 3,5% на військову модернізацію на суму 9,1 мільярда доларів, що є збільшенням з 2,25% у 2024 році. Також у 2024 році Міністерство національної оборони уклало контракт на 54 самохідні 155-мм гаубиці K9 Thunder з південнокорейською оборонною компанією Hanwha Aerospace . Зовсім недавно воно підписало початковий контракт на придбання 246 БМП Cobra II з турецькою оборонною компанією Otokar та ще 150 БМП Piranha 5 виробництва General Dynamics European Land Systems, щоб додати до свого поточного парку з 142 БМП. Ці кошти, разом із придбанням 54 бойових танків M1A2 Abrams, оснастять до 15 батальйонів румунської армії. Додаткові закупівлі включатимуть 32 винищувачі F-35A, нові ракетні системи Patriot та чотири радари повітряного спостереження Sentinel .

Румунія володіє 152 милями узбережжя Чорного моря, що простягається від України на півночі до Болгарії на півдні. Румунські ВМС проходять значну модернізацію, замінивши свої застарілі кораблі радянської епохи двома новими підводними човнами класу Scorpene французької розробки, двома британськими тральщикамита чотирма французькими корветами. У грудні 2022 року компанія Raytheon отримала контракт на 209 мільйонів доларів на розробку системи берегової оборони Naval Strike Missile (NSM), що складається з мобільних пускових установок протикорабельних ракет з командно-контрольним центром та транспортних засобів з додатковими радарами спостереження та стеження.

Чеська Республіка витратила понад 2% ВВП у 2024 році на оборону, що склало 7,25 мільярда доларів, після більш ніж подвоєння свого оборонного бюджету порівняно з 2021 роком, особливо після вторгнення Росії в Україну. Її військові закупівлі включали 24 винищувачі F-35, два військово-транспортні літаки C-390, 246 БМП CV90 та 77 бойових танків Leopard 2AB. Болгарія витратила 2,18% ВВП, або 2,3 мільярда доларів, на оборону у 2024 році. Як морська, так і протиповітряна оборона мають пріоритет для захисту її 235-мильного узбережжя Чорного моря. Перший із 16 винищувачів F-16 було поставлено у січні 2025 року. Його військово-морські сили уклали контракт з німецькою групою NVL на будівництво трьох корветів, що нестимуть зенітні та протикорабельні ракети, торпеди та гармати, з попередньою доставкою протягом 2025 року. Подальші плани полягають у оснащенні наземних сил 198 БМП Stryker вартістю 1,2 мільярда доларів та 107 протитанковими ракетами Javelin на суму 153 мільйони доларів.

У 2025 році Угорщина планує витратити 4,8 мільярда доларів на національну оборону, що трохи більше 2% її ВВП. У оборонному бюджеті на 2024 рік 47,8% було виділено на закупівлю обладнання та дослідження та розробки. Нещодавня модернізація збройних сил включала придбання 218 БМП Lynx KF-41 компанії Rheinmetall, 45 з яких було поставлено на початку 2025 року. Поряд з цим було додано 48 танків Leopard 2A7HU, 24 з яких вже поставлено, а деякі з них були вітчизняного виробництва. Вони замінять набагато старіші танки T72M1 радянської епохи, що були 40-річної давності. Французькі системи ППО були придбані у 2023 році, а додаткові системи, придбані у Норвегії та США, будуть встановлені на північному сході, де Угорщина межує з Україною, очевидно, через триваючий конфлікт з Росією.

Словаччина виконала стандартні 2% свого ВВП на оборону, але неохоче збільшує їх далі. З населенням близько 5,5 мільйона, її сухопутні війська у 2023 році налічували близько 14 300 осіб. Вона має 5 літаків F-16C/D Fighting Falcon на своїй військовій авіабазі в Кучині, хоча загалом має замовити 14 літаків, які ще мають бути завершені та поставлені у 2026 році. У грудні 2022 року було здійснено закупівлю 152 БМП CV90 за 1,37 мільярда доларів , а очікувана поставка розпочнеться у 2026 році. Збройні сили наразі використовують 30 застарілих радянських танків Т-72М1 та 15 танків Leopard 2A4, але мають намір придбати до 104 нових танків з пропозицією про купівлю, ймовірно, у 2025 році.

Як Словаччина за прем'єр-міністра Роберта Фіцо, так і Угорщина за прем'єр-міністра Віктора Орбана зайняли проросійську позицію, що суперечить решті ЄС та решті країн B9. Досить нерозумно вони стали залежними від російських енергетичних ресурсів і зіткнулися з тиском, щоб шукати інші джерела. Вони також виступали проти підтримки України. Тому невідомо, чи можна покладатися на них у будь-яких зусиллях щодо протистояння самій Росії за цих обставин. Більше того, угорська реваншистська ультраправа партія «Наша Батьківщина» висунула претензії на Західну Україну для Угорщини у разі програшу України у війні з Росією. Це попри те, що угорці становлять лише 12,1% населення регіону. Ці зусилля були спровоковані російською пропагандою та стали більш очевидними, коли 11 українських військовополонених угорського громадянства були передані Росією до Угорщини в обхід України. Також залишається питання, чи готувалася Угорщина до вторгнення в Україну на початковому етапі вторгнення Росії в лютому 2022 року.

Місце НАТО.                                                                                                
У рамках підготовки до цьогорічного саміту НАТО в Гаазі 24-25 червня, у Вільнюсі(Литва) відбулася зустріч глав держав країн «Великої дев'ятки» та Північної Європи, на якій було визначено пріоритети конкретних питань, що стосуються оборони України та зміцнення щита стримування у Східній Європі. Така координація є необхідною, враховуючи військову присутність Росії в Україні та її позицію щодо країн Балтії та Фінляндії.

Вільнюську зустріч очолювали президент Литви Гітанас Науседа, президент Польщі Анджей Дуда та президент Румунії Нікушор Дан, а також були присутні Генеральний секретар НАТО Марк Рютте та президент України Володимир Зеленський. Країни колективно зобов'язалися збільшити витрати на оборону щонайменше до 5% ВВП, можливо, у формі розподілу між 3,5% на основну оборону та 1,5% на технології подвійного призначення. Окрім повторного висловлення підтримки Україні, включаючи її остаточне членство в НАТО, було досягнуто домовленості про запровадження подальших санкцій, закликаючи Росію нести відповідальність за її воєнні злочини та необхідність репарацій, а також підтверджуючи, що її заморожені активи залишатимуться такими до виплати компенсації.

Важко припустити, які закулісні переговори могли відбутися з представниками Угорщини та Словаччини за відсутності Орбана та Фіцо. Останні двоє нещодавно зустрілися в Будапешті з нагоди конференції CPAC Hungary 2025, щоб, очевидно, обговорити енергетичну безпеку, враховуючи залежність їхніх країн від російських ресурсів викопного палива та план Європейської Комісії відмовитися від імпорту російського природного газу до кінця 2027 року. Обидві країни можуть зіткнутися з втратою фінансування ЄС через свою відмову відмовитися від залежності від російського палива, незважаючи на довгострокові ризики політичного впливу Росії. Зрештою, це може призвести до остракізму Угорщини та Словаччини з боку ЄС щодо прийняття рішень щодо питань безпеки. Політична турбулентність в обох країнах, спричинена проросійською позицією їхніх лідерів та негативною реакцією ЄС, може зрештою повалити їхні відповідні правлячі режими.

Епілог                                                                                                                            
Європа спостерігає за фіаско Росії в Україні вже понад три роки, що достатньо, щоб виявити її значні військові та пов'язані з ними економічні недоліки, водночас вона продовжує боротися зі зловмисною діяльністю Кремля, яка намагається підірвати політичну волю та безпеку в ЄС. Континент загалом значно посилив свою готовність до протистояння Росії, окрім надання необхідної допомоги Україні, і, схоже, готовий взяти на себе свою законну роль у захисті її територіальної безпеки. Американська допомога, на жаль, виявилася непослідовною, неповною та просто ненадійною в довгостроковій перспективі.                                                                                                           

Зрештою, Росія показала себе як держава-ізгоїд, очолювана злочинним режимом, який довів свій народ до зубожіння та збентеження війною, розпочатою трохи більше трьох років тому з країною, яка в 28 разів менша за неї саму. Путін не переможе ні тут, ні деінде в Європі. Він є пережитком минулого століття та похідною від попереднього з його застарілими та грандіозними уявленнями про завоювання та панування. Його режим має закінчитися, і світ має продовжити відкидати подібні режими з подібними амбіціями.

Авторське право належить @Kost Elisevich, MD, PhD 2025. Усі права захищено. Будь-яке незаконне відтворення цього контенту призведе до негайних юридичних дій.