Настав час для рішучості в Україні

З моменту свого початку і донедавна в Україні триває асиметрична війна . Вона спричинила вражаючі інновації з боку України, але також завадила її військовим вести свої військові зусилля з тими ж стратегічними можливостями та перевагами, що й російський загарбник. Оборонна зброя була надана на початку війни та ефективно використовувалася для відбиття росіянами значної частини їхніх початкових територіальних завоювань.

Однак, у постачанні наступального озброєння з далекобійною здатністю уражати військові об'єкти на російській території було відмовлено через побоювання провокувати Росію, хоча останній дозволялося діяти безкарно, знищуючи цивільну інфраструктуру та військові об'єкти на території України з цих самих місць або з власного повітряного простору. Проблему повернення окупованої Росією території в Україні ускладнювала очевидна відсутність повітряної підтримки, необхідної для контрнаступу України, знову ж таки нібито з тієї ж причини. Стратегія поступової ескалації поставок відповідного озброєння для задоволення потреб війни була необдуманою і лише затягнула жорстоку війну, яка забрала значну кількість невинних життів.

Схоже, що Захід, і особливо Сполучені Штати (США), склали враження, що поведінка Росії у війні якимось чином змінилася порівняно з тим, що спостерігалося під час Другої світової війни. Це не так. Усі елементи, які зазвичай приписують операціям терористичного масштабу, проявляються в російських військових – масові страти, нехтування добробутом цивільного населення, невибіркові бомбардування, тортури, зґвалтування, викрадення дітей. Це відображає як вроджену російську жорстокість , так і жахливу відсутність військової дисципліни. Переговорне завершення цього конфлікту в очах деяких залишалося можливим, якщо утриматися від дій, які б фактично поклали край цьому потворному явищу. Доступність часу не була на користь України, особливо враховуючи жорстокий характер цієї російської війни.

Насправді, російське керівництво із задоволенням діє в штучно створеній «сірій зоні», де Захід відкрито висловлює занепокоєння тим, що деякі з його дій в Україні, якими б непрямими вони не були, можуть виглядати як загроза російській території, її економіці та фінансовому благополуччю або зменшувати її можливості підтримувати військову рівновагу з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО). Дійсно, росіянам подобається погрожувати іншим завуальованими, а часом і явними погрозами ядерної відплати за будь-яке натякання Заходу на втручання в те, що Кремль вважає своєю приватною регіональною проблемою. Невизначеність і вагання Заходу створюють широкі можливості для маневрування Росії та продовження вжиття будь-яких доступних засобів для скоєння своїх злочинів проти людяності.

Ядерна ескалація несе в собі перспективу світової війни, яка, одного разу розпочавшись, може виявитися катастрофічною для всіх, тому метою було. Для Володимира Путіна те, що спочатку здавалося обмеженою «спеціальною військовою операцією», яку легко керували його надмірні військові сили, швидко перетворилося на фіаско .Вдавання Росії до використання ядерної зброї означало б визнання її нездатності вести звичайну війну проти меншого супротивника навіть за підтримки Заходу. Таке приниження стало б нагадуванням про її нещасливу війну 1904-1905 років зі значно меншою Японією, коли царська Росія прагнула захопити Маньчжурію на Далекому Сході. Цар Микола II зрештою був змушений домовитися про мир за посередництва США з Японією після того, як значна частина, здавалося б, грізного Балтійського військово-морського флоту Росії була потоплена.

Володимир Путін, або його можливий двійник, президент Росії, на своєму п'ятому шестирічнім терміні як автократичний правитель, має намір розширити свою Російську Федерацію незаконними засобами, щоб повернути те, що він вважає історично дарованим йому. Фото: Павло Л. Фото та відео 

Путін визнав, що застосує ядерну зброю лише для того, щоб відповісти на початковий ядерний удар по Росії або у відповідь на подію, яка загрожує російській державності. Однак він вирішив почати переміщувати свою ядерну зброю, ніби натякаючи на готовність завдати удару з якоїсь поки що невідомої причини. Інші, що існують у ще більш божевільній околиці путінської камарильї, наприклад, заступник голови Ради Безпеки Російської Федерації Дмитро Медведєв або медійні пропагандисти Сергій Караганов та Дмитро Тренін, прагнули продемонструвати свою характерну браваду, просуваючи цю ідею далі, ймовірно, як приманку для путінського плану покращення перспектив. Зрештою, схильність Путіна говорити одне, а робити інше слід враховувати , але лише до дуже обмеженої міри. Велика невідомість для путінського режиму, окрім того, що, можливо, було попереджено приватно, залишається остаточною відповіддю на такі дії. Навіть Китай вагається щодо російської ядерної ескалації, оскільки її вважають фактором, що сприяє цій війні, і тому вона підлягає глобальному осуду. Що це означатиме для її глобальних торговельних відносин, серед інших спільних підприємств, може бути ще одним міркуванням, яке їй доведеться з'ясувати в довгостроковій перспективі.

Дмитро Медведєв, колишній президент Росії (2008-2012), прем'єр-міністр (2012-2020) та нинішній заступник голови Ради Безпеки Росії з 2020 року, часто погрожує ядерними ударами за те чи інше зазіхання Заходу на російські інтереси. Фото: Антон Веселов

Як слід сприймати цей конфлікт?  

У своїй книзі «Конфлікт бачень: ідеологічне походження політичної боротьби» (William Morrow & Co, 1986) Томас Соуелл, старший науковий співробітник Інституту Гувера, розрізняє «обмежене» та «необмежене» бачення того, як влаштований світ. Обмежене бачення прагне мирного вирішення шляхом компромісів, де переважає певний ступінь справедливості, тоді як необмежене бачення вимагає належного правосуддя, щоб повністю позбутися конфлікту. Економіст Арнольд Клінг визначає цю характеристику як різницю в тому, як можна розглядати конкретне суспільство. Ті, хто має обмежене бачення подій, схильні думати, що вбудовані культурні знання суспільства містять більше мудрості, на відміну від тих, хто має необмежене бачення, які вважають, що рішення краще досягаються завдяки знанням, висловленим освіченими та моральними членами еліти цього суспільства.

Колись Черчилль описував Росію як «загадку, оповиту таємницею, всередині загадки», і, можливо, зараз її краще зрозуміти, враховуючи суть її історії протягом 20-гостоліття та першої чверті 21-го. Звикле до авторитарного правління, за якого ЗМІ та судова система значною мірою підпорядковуються високоцентралізованій урядовій владі, російське суспільство здебільшого прийняло свою долю та обмеження самовираження заради уявної безпеки від створеної Кремлем загрози з боку Заходу. Наявність надмірного почуття націоналізму в поєднанні з відродженням історичного релігійного спіритуалізму Росії режимом Путіна стала основою для добре налагодженої пропагандистської машини Кремля, яка увічнює свою тираду проти Заходу. Ці риси настільки вкорінені в суспільний стан справ у Росії, що, здається, до неї застосовуються як «стримані», так і «вільні» бачення поточного конфлікту. Необхідно оцінити культурне походження Росії, так само як і зрозуміти непохитно авторитарне мислення Кремля, яке пронизує російське суспільство та бажає лише певного результату конфлікту.

Володимира Путіна та колишнього агента КДБ, патріарха Кирила, главу Російської православної церкви (РПЦ), часто бачать разом, щоб продемонструвати вірність Путіна РПЦ як основоположний аспект його відданості християнській націоналістичній справі, а також заручитися підтримкою серед побожних росіян. Цей фасад приховує його корумпований режим та численні злочини проти людяності. Фото: Кулешов Олег

Російські національні почуття з їх історичним духовним підтекстом були завербовані для цілей війни зловмисним режимом з імперськими задумами. В результаті бачення Росії самої себе стало непримиренно поляризованим. Проблема Росії в цьому контексті полягає у відсутності моралі її керівництва. Зрештою, Захід має вирішити, чи продовжуватиме він свою 80-річну суперечку з Росією, чи покладе край їй, займаючи позицію на полі бою в Україні. Наразі діють два питання, які могли б призвести до законного завершення цієї війни.

Озброєння та територіальна взаємодія

Протягом останніх кількох місяців оборона України серйозно постраждала через брак фінансування для постачання боєприпасів, що значною мірою стало наслідком зволікання так званого пропутінського крила членів Палати представників від Республіканської партії . Це призвело до втрати території, яку тепер потрібно повертати з більшими витратами. Нездатність ефективно відповісти, використовуючи іноземні боєприпаси проти військових об'єктів на російській території, була суттєвою перешкодою в стратегії України протягом усієї війни, і особливо в протидії нещодавньому вторгненню на північний схід країни.

Дилему частково вирішив президент Джо Байден, який санкціонував обмежені удари з використанням американської зброї по російських військових об'єктах, розташованих на території Росії. Це сталося попри побоювання щодо нещодавнього знищення віддалених російських радіолокаційних станцій, деякі з яких слугували системами раннього попередження про ядерний напад і таким чином загрожували балансу сил. Були накладені обмеження на глибину атаки всередині Росії, хоча, схоже, це питання залежить від власного розсуду, враховуючи фактичне розташування пускових установок та центрів операцій.

Шкода, що минуло стільки часу, перш ніж було прийнято таке рішення, коли відповідні дії були б виправдані на набагато ранішому етапі війни, подібно до використання Росією північнокорейських чи іранських боєприпасів на території України. Фінляндія висунула ідею таких ударів у відповідь на території Росії в лютому цього року, а на початку травня міністр закордонних справ Великої Британії Девід Кемерон вже заявив, що Україна має право використовувати зброю, поставлену Великою Британією, для транскордонних атак. Загалом 14 країн на цьому етапі закликали дозволити Україні використовувати свої військові активи іноземного виробництва для ударів на території Росії.

Lockheed Martin F-16 Fighting Falcon — багатоцільовий всепогодний літак, озброєний роторною гарматою Vulcan та здатний встановлювати крилаті ракети або інші боєприпаси для бомбардувань. Фото: Алі _Чобаноглу

Питання ще не повністю вирішене, враховуючи чіткі обмеження, накладені на Україну щодо використання засобів далекого удару, хоча державний секретар США Ентоні Блінкен залишив відкритою можливість розширення зони дії своєї армійської тактичної ракетної системи MGM-140 (ATACMS) на території Росії. Так само неминуче прибуття американських винищувачів F-16, наданих Нідерландами, Данією, Норвегією та Бельгією . Модернізація повітряної війни забезпечить не лише додатковий захист протиповітряної оборони, але й дозволить здійснювати атаки на наступальні операції, а також прикривати власні наступальні маневри України. За сигналом Медведєв повторив свою ядерну загрозу НАТО за такі дії, але в іншому випадку у нього та інших йому подібних обмаль інших варіантів.

У квітні 2024 року українські безпілотні літальні апарати (БПЛА) завдали удару по нафтопереробному заводу ТАНЕКО в Нижньокамську, Республіка Татарстан, Російська Федерація, в рамках стратегії підриву російської нафтогазової галузі, яка вважається її основним джерелом воєнних доходів. Повідомлялося про численні такі удари на широкій території Росії, що ще більше скоротило доходи, що перевищують ті, що були отримані в результаті міжнародних санкцій. Джерело фото: Twitter

Нові можливості доповнюють і без того широке використання безпілотних літальних апаратів українського виробництва на території Росії. Вони були здебільшого спрямовані проти російських військових об'єктів , аеродромів та конвоїв , а також пов'язаних з ними виробничих потужностей . Зовсім недавно нафтопереробні заводи, склади та порти відвантаження зазнали нападів з метою перешкоджання експорту викопного палива з Росії, яке вважається основним джерелом доходу для її військової економіки.

Забезпечення точної доставки боєприпасів за допомогою комплексів ATACMS з дальністю понад 180 миль також надає Україні можливість уражати будь-які військові об'єкти в Криму, включаючи його прибережні райони. Півострів стає дедалі більш ізольованим за допомогою повітряних та морських ударів безпілотників, атак берегових ракет та прямих диверсійних операцій. Здатність Росії постачати свої кримські наземні бази була порушена через поступову втрату транспортних можливостей з материкової частини Росії. Рух важких поїздів через Керченський міст був ускладнений після пошкодження, спричиненого ракетними атаками, а знищення поромних платформ і десантних кораблів, що перетинають Ла-Манш, зупинило морські перевезення. Будь-яка спроба завершити залізничне сполучення сухопутним шляхом через південно-східну Україну зараз також під питанням, оскільки ця територія легко потрапляє в зону досяжності ATACMS.

Кримський півострів був незаконно анексований Росією у 2014 році. Росія розглядає його як стратегічну військову власність. Україна завдала ударів по військових об'єктах, командних центрах, аеродромах, радіолокаційних станціях та військово-морських базах по всій території та виснажила російський Чорноморський флот, залишивши позаду кілька військових кораблів, десантних суден, підводний човен та поромні платформи, щоб ізолювати його. Керченський міст на сході з'єднує Крим з Росією та залишається головною ціллю для знищення. Автор карти: Пітер Гермес Фуріан

Економічна стійкість

Західні санкції посилилися , щоб стримати подальші засоби, за допомогою яких Росія продовжує обходити попередні обмеження, зокрема, на експорт викопного палива. Окрім цього, арешт активів Центрального банку Росії (ЦБР), які наразі знаходяться в валютних резервах, знову привернув увагу як засіб надання коштів для задоволення невідкладних потреб України та її подальшої відбудови. 20 квітня 2024 року Конгрес США ухвалив закон  про надання Україні допомоги на суму 61 ​​мільярд доларів. До законопроекту було включено положення, що дозволяє адміністрації Байдена передати Україні активи ЦБР на суму понад 5 мільярдів доларів, як це передбачено Законом про відновлення економічного процвітання та можливостей (REPO) для українців, внесеним до Сенату в червні 2023 року. Звіт щодо виконання цього рішення має бути поданий до Конгресу протягом шести місяців.

Фасад Центрального банку Росії в Москві. За повідомленнями, загальні чисті фінансові активи у грудні 2023 року становили понад 850 мільярдів доларів. За оцінками, 300 мільярдів доларів заморожено на Заході. Фото: Містервлад

Залишається лише бажання адміністрації Байдена виконати це зобов'язання. Вона бажає проконсультуватися з членами G7 та ЄС з 27 країн, щоб, як висловився радник з національної безпеки Джейк Салліван, «ми всі рухалися разом». Однак ЄС вже просунувся до конфіскації прибутку, отриманого від інвестування власних активів ЦБР, значна частина якого зберігається у брюссельському депозитарії цінних паперів Euroclear. Річні відсотки оцінюються в 3,3 мільярда доларів, 90% з яких будуть використані для закупівлі зброї, а 10% - для невійськової допомоги, причому перша виплата Україні має бути здійснена в липні цього року. Законність цього процесу в США вже деякий час є предметом дискусій, хоча відомі юридичні експерти та економісти в США виступають за це.

Висловлювалося занепокоєння, що такий крок може змусити таку країну, як Китай, суттєвого власника казначейських облігацій США, засумніватися в доцільності зберігання своїх активів у доларах США (USD). Переміщення таких сум може створити ризики для США в рамках світової фінансової системи. З іншого боку, викликом для Китаю, з його власним нестабільним економічним станом, буде погроза власному фінансовому благополуччю через необачну реакцію такими діями. До 2023 року більша частина іноземної валюти Китаю здійснювалася в доларах США, хоча з 2010 року спостерігається поступове збільшення використання китайського юаня (CNY) як для внутрішніх, так і для міжнародних платежів, нібито для зменшення його залежності від долара США. Інші країни, такі як Бразилія та Аргентина, також планують використовувати CNY в операціях з іноземною валютою.

Сценарій подальшого зниження домінування долара США, що загрожує його резервам та зменшує силу західних санкцій, малоймовірний з огляду на виклики, з якими досі стикається Китай – його слабка економіка, що обмежує використання юаня, фактична пропозиція юаня в усьому світі, нав'язана суворим контролем над капіталом, та постійне домінування долара США на іноземних біржах. Більше того, більшість торгів юанями відбувається проти долара США, причому 50% його валютних резервів, очевидно, також складаються з доларів США. Країни, що розвиваються, зіткнулися з дефіцитом долара США в Африці, Південній Азії та Південній Америці, що змушує їх використовувати юань. Цю тенденцію можна було б змінити, якби США вжили заходів для вирішення цього дефіциту.

Переважна більшість цивілізованих країн має судити, чи перевищили дії окремої країни межі цивілізованості та моралі. І таким чином забезпечити своєчасну та достатньо сувору відповідь з мінімальними людськими жертвами, щоб зупинити це. Неминуча загроза економічного колапсу через продовження санкцій та конфіскацію активів, безумовно, є одним із таких засобів притягнення до відповідальності очевидної злочинності.

Короткий зміст

Обмеження, накладені на Україну щодо використання іноземних боєприпасів на території Росії протягом цієї війни, були недалекоглядними та свідчили про нерозуміння власних обмежень Росії щодо загроз, які вона могла б створити на початку. Спостереження Росії за діями попередніх адміністрацій США у випадку безкінечної сирійської війни, російського вторгнення до Грузії у 2008 році, а потім до Криму у 2014 році, надало Путіну необхідну підтримку для продовження більш зухвалого нападу на Україну в цілому у 2022 році. Поступова підтримка України у сфері боєприпасів згодом успішно забезпечила адекватний захист, але не змогла продемонструвати Путіну те, що США та Захід могли б показати йому внаслідок його прорахунку. Вагання перед такими людьми, як Путін, не відрізняються від того, що було дозволено Адольфу Гітлеру, коли він окупував Рейнську область у 1936 році, поки Захід стояв осторонь, а потім погрожував війною через питання Судетської області у 1938 році, перш ніж Захід виторгував це, але впав у прірву світової війни.

Досить боязка реакція за нинішніх обставин, яка полягає у дозволі Україні використовувати іноземні боєприпаси на дуже обмежених територіях Росії, не надаючи їй певної дискреційної волі щодо націлювання на подальші стратегічні військові об'єкти, знову ж таки демонструє амбівалентність, з якою ця війна опосередковується ззовні. Очевидно, що Україна не керувала цією війною з такою ж зневагою до цивільного життя та інфраструктури, як Росія. Чому немає бажання надати їй засоби хоча б наближення рівня сили, який буде застосовано проти Росії, оскільки остання здійснила своє незаконне вторгнення в Україну?

Також необхідно вирішити питання подолання несприятливих економічних наслідків для Росії, зокрема, конфіскації всіх іноземних інвестицій активів, що належать ЦБ РФ, у США, ЄС та інших іноземних державах, а не лише відсоткових виплат за ними. Чи є сумніви, хто є єдиним винуватцем цієї війни? Це не НАТО і не США, як стверджують Путін, його онлайн-тролі та оманливі західні експерти. Це не якийсь нацистський режим в Україні загрожував державності Росії. Шкода, завдана Росією, вимагає репарацій, за які винуватець має нести відповідальність. Росія не здатна взяти на себе провину за свої провини, і єдина реальність тут вимагає, щоб вона заплатила за них якимось іншим чином. Уявні правові обмеження щодо міжнародного фінансового регулювання не повинні розглядатися як такі, що переважають гуманітарні потреби в ситуаціях, коли відбувається відверта кримінальна несправедливість, особливо коли окремі національні законодавчі дії забезпечили засоби для вирішення цієї проблеми.

Після 25 місяців війни настав час рішучих дій та завершення конфлікту. Ті в Конгресі, хто стверджує, що адміністрація пропонує «стратегію» участі США у війні, нехай спочатку самі собі дадуть відповідь, як сталося, що з кінця Другої світової війни США витратили трильйони доларів на переслідування злісного супротивника, Росії, по всьому світу, лише для того, щоб опинитися на полі бою в Україні, де засоби для вирішення проблеми нарешті лежать перед ними? Стратегія проста. Будь ласка, прочитайте вищесказане.

Авторське право належить @Kost Elisevich, MD, PhD 2024. Усі права захищено. Будь-яке незаконне відтворення цього контенту призведе до негайних юридичних дій.