Ключем до авторитарного правління у 21-му столітті є обман, приховування себе від серйозної уваги та водночас нав'язування прогресивного контролю над суспільством різними засобами, включаючи створення таємної поліції для забезпечення бар'єрів, що запобігають ліквідації цього контролю. Однак виникають обставини, за яких чорний лебідь вириває цей контроль, несучи з собою усвідомлення минулого обману, підкріпленого всіма образами, що залишилися невирішеними в цій брудній справі. Це повторювана історія авторитарної Росії – більшовицька революція 1917 року, розпад Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) – історія, яка знову на шляху до покладення кінця корумпованого режиму якимось катастрофічним чином.
Громадські настрої
На ранніх етапах «спеціальної військової операції» (СВО) Володимира Путіна в Україні російська громадська думка значною мірою підтримувала військовий план Кремля. Опитування громадської думки постійно виявляли понад 70% підтримки вторгнення, подібно до того, як вони ставилися до незаконної анексії Криму у 2014 році. Обґрунтуванням, яке наводили багато прихильників цього «неминучого заходу» агресії, як його називали, була необхідність «захисту від Організації Північноатлантичного договору (НАТО)», що виглядало дещо надуманим, оскільки НАТО також визначало себе як оборонну організацію. Це настрої підкреслюють ефективність державної пропаганди, яка намагається виправдати війну так, ніби Росія була жертвою, так само, як вона намагається переконати громадськість у місії Путіна «денацифікації» України та захисту російськомовного населення східної України від фашистського гніту. Така риторика навіть змогла переконати деяких менш освічених членів Палати представників Сполучених Штатів (США) у тій самій нісенітниці. Однак серед російських прихильників війни нерідко трапляється страх перед негативними наслідками за будь-які заяви, що суперечать режиму, та притаманна росіянам пасивність, зумовлена історичним уявленням, що часто очікуваною є підпорядкування державі.

Безумовно, до початку березня 2022 року по всій Росії відбулися масові антивоєнні протести, і російська поліція вже заарештувала близько 13 500 активістів протягом перших кількох тижнів. Тільки 6 березня під час масштабного дня протесту було затримано понад 5000 осіб у 69 містах. До квітня було заарештовано понад 15 000 протестувальників, які повідомляли про жорстоке поводження та подальшу втрату роботи за їхню участь. До середини липня у 200 російських містах було затримано 16 000 протестувальників. Протести отримали більше уваги за межами Росії через цензуру ЗМІ, повне знищення незалежних ЗМІ, заплутування інформації за допомогою пропаганди та закриття сайтів соціальних мереж, що ізолювало події один від одного всередині країни. Більшість росіян, навпаки, мало знали про будь-які урядові обмеження щодо журналістів, активістів чи критиків Путіна. З тих небагатьох, хто був обізнаний, 73% були побоювані таких дій, усвідомлюючи особисту ізоляцію, яка виникає з такими заходами.

Численні добре відомі громадськості випадки незграбного «падіння» відносно відомих росіян з балконів та вікон верхніх поверхів або, що більш буденно, зі сходів, свідчать про наслідки необдуманих заяв на знак протесту проти вторгнення Росії в Україну. Також рекламувалися менш насильницькі наслідки. Невдовзі після вторгнення в Україну російській владі здавалося необхідним різко посилити цензуру свободи слова в рамках кампанії репресій, криміналізувавши поширення «неправдивої інформації» щодо військових та запроваджуючи штрафи або позбавлення волі на строк до 15 років . Тих, хто був відзначений певним рівнем рецидивізму або, можливо, певним соціальним рангом чи професією, чекала більш жорстока кара.

До вересня 2022 року, через шість місяців після початку війни, 20% росіян були незгодні з війною. Це, ймовірно, була міська молодь , яка підтримувала антипутінських опозиційних діячів і була краще знайома із західною культурою. Регулярно запроваджений військовий призов у Росії набув нового значення для цієї молоді після оголошення путінської «спеціальної військової операції» (СВО) в Україні. Російські збройні сили регулярно проводили призов чоловіків двічі на рік, а весняний призов зазвичай був запланований з 1 квітня по 15 липня. Особи віком від 18 до 27 років були залучені на річну обов'язкову військову службу. Однак наприкінці літа 2021 року місцеві регіональні адміністрації також почали розповсюджувати інформацію про вступ до бойового резерву російської армії, пропонуючи суттєві фінансові стимули за три роки служби. Що ще більш примітно, що весняний призов був оголошений на початку 18 лютого, а не чекав на квітень, готуючись до ще неоголошеного російського наступу. Потім, 22 лютого, законодавство зобов'язало резервістів з'являтися на військову службу без отримання повідомлень про призов від регіональних органів влади, щоб пришвидшити мобілізацію, якщо вона знадобиться у разі воєнного стану.
21 вересня 2022 року було оголошено «часткову» мобілізацію 300 000 військових резервістів, незважаючи на попередні неодноразові заперечення з боку російської влади. Це рішення було прийнято у відповідь на те, що Росія зазнала однієї з найгірших поразок за сім місяців боїв на північному сході України. Загальне опитування, опубліковане 29 вересня, показало, що дедалі більше росіян вважають, що мобілізація більше не відбувається «за планом», і цей показник знизився з 73% до 53%, причому 47% повідомили про значне зростання тривоги щодо своїх обставин. Ще 13% визначили себе як обурених. У той час як у лютому лише 28% росіян вважали, що буде оголошено повну мобілізацію по всій країні, зараз цей показник зріс до 66%.

До кінця вересня 2022 року також стало зрозуміло, що етнічні меншини, яких у Російській Федерації (РФ) налічується 193 особи, згідно з переписом населення 2010 року – татари, буряти, тувинці, чеченці, башкири, аварці та інші – непропорційно частково вербуються до російської армії, ніж росіяни, які проживають у великих містах, таких як Москва та Санкт-Петербург, у європейській частині Росії. Навіть казахи, які перетинають кордон для роботи до Росії із сусіднього Казахстану , та інші мігранти, які нещодавно отримали російське громадянство, змушені вступати на службу. Смертність серед комбатантів з числа етнічних меншин перевищувала смертність серед міських росіян з Москви більш ніж у 100 разів. Це викликало сплеск національних рухів серед кількох етнічних меншин, які здебільшого розподілені серед 21 республік у складі РФ і складають близько 20% її населення. Попередні скарги, пов'язані з відсутністю свободи слова та віросповідання, а також з тенденцією до дефіциту інвестицій у громади етнічних меншин, знову виникли, що посилило гостроту людських втрат, зазнаних їхнім відповідним населенням.
Дискримінаційне ставлення Росії до етнічних меншин фактично залишалося невирішеним протягом усього терміну перебування Путіна на посаді президента, що призвело до посилення централізації влади в Москві та позбавлення етнічних меншин прав, наданих їм на їхніх територіях. У січні 2024 року в Республіці Башкортостан, що в південному Уральському регіоні Росії, спалахнули великі заворушення, спричинені територіальними суперечками. Вони були спричинені давнішою незгодою з дискримінаційною політикою Росії щодо етнічних питань та очолювалися Фаїлом Алсиновим, башкирським націоналістом та політичним активістом. Ситуація нещодавно погіршилася після судового переслідування Алсинова та його засудження до виправної колонії на чотири роки. Етнічний конфлікт, який часом має смертельні наслідки, навіть проник у саму російську армію, про що повідомляється про тувинців, тюркського народу, корінного в Сибіру, які протистоять етнічним росіянам на фронті з питань расової дискримінації.
Два повністю чеченські військові підрозділи, Чеченський миротворчий батальйон імені Шейха Мансура та Батальйон імені Джохара Дудаєва, воюють пліч-о-пліч з українцями проти російського вторгнення. Глибокі спогади сяють у пам'яті про український підрозділ, який допомагав чеченцям проти Росії у 1999 році під час Другої чеченської війни, коли Путін розв'язав жорстоку кампанію, яка спустошила їхню столицюГрозний. Два інші підрозділи, Батальйон спеціального призначення Міністерства оборони Чеченської Республіки Ічкерія та Чеченський миротворчий батальйон імені Хамзата Гелаєва, були сформовані нещодавно. Нещодавно до них приєднався ще один підрозділ із сусідньої Республіки Дагестан, Добровольчий дагестанський батальйон імені Імама Шаміля. Спільна мета – прагнення незалежності від репресивного режиму в Москві – лежить в основі спільної місії всіх цих груп.
Ерзя, етнічна група, що налічує близько 800 000 осіб, що проживає в російській Республіці Мордовія, за 350 миль на південний схід від Москви, також відправляє добровольців воювати за Україну. Республіка є частиною Ліги Вільних Націй , об'єднання антипутінських етнічних меншин, які виступають проти війни та прагнуть розформування РФ з метою перетворення великої території на незалежні демократичні держави. Відновити значну частину євразійського ландшафту – справді складне завдання, але багато хто вважає, що для цього настав час.
Форум вільних народів Росії зібрався у Швеції у грудні 2022 року на четверту зустріч Ліги вільних націй з початку війни, щоб опублікувати декларацію, яка проголошує Росію «державою-банкрутом». Декларація про незалежність Карелії, великої республіки на північному заході Росії з населенням понад 500 000 осіб, що становить близько половини кордону Росії з Фінляндією, була однією з двох, прийнятих під час тієї ж конференції. Друга декларація була за незалежність Сибірської Конфедерації , яка, як виявилося, містить більшість ресурсів викопного палива Росії на своїй східній території. Існування форуму служить нагадуванням про те, що тліюче невдоволення, підживлене поширеними етнічними незгодами, може служити каталізатором повстання за певних обставин, як це свідчить історія Росії. Чи розпадеться Росія як федерація через такі обставини, чи ні, залишається відкритим питанням, але так продовжуватися не може. В іншому випадку справжнє питання для Росії зараз обертається навколо того, як вона може нормалізуватися, щоб стати функціональним підприємством у світовій спільноті, яка значною мірою розглядає її як дисфункціональну та загрозливу. Це може бути вищим порядком дій.
Самі етнічні росіяни висловили подібне невдоволення режимом Путіна. Увага росіян стала більше зосереджена на соціально-економічних умовах, оскільки нова реальність охоплює країну – зростання вартості життя, втрата заощаджень, дефіцит комерційної продукції, скорочення медичного обслуговування та критична нестача робочої сили серед інших проблем, що турбують країну . Разом з цим приходить брак впевненості та покірність перед необхідністю справлятися з психічними труднощами в суспільстві, яке не є достатньо підготовленим до подолання психологічного дистрессу . Втома від війни настала, і нове опитування показало, що 58% громадськості виступають проти другої мобілізації, а 74% кажуть, що вони підтримають припинення війни «завтра». Лише 18% все ще підтримують режим. Уникнення призову стало набагато більшою реальністю в російському суспільстві і в будь-якому разі загрожуватиме майбутнім мобілізаційним зусиллям. Протести жінок, як матерів, так і дружин, спалахнули через тривалість розгортання їхніх синів і чоловіків, кількість втрат і те, як засудженим дозволяють звільнитися лише після шести місяців служби на фронті. Скривджені матері створюють дуже поганий імідж у такому місці, як Росія, і цей урок засвоїв радянський режим Росії під час війни в Афганістані 40 років тому.
Молоді росіяни почали у значній кількості залишати Росію у 2020 році, задовго до війни Путіна, розчарувавшись не лише у повсюдній корупції в уряді та суспільстві, а також у політичних репресіях, але й усвідомивши набагато більші економічні та життєві можливості в більш відкритому суспільстві в інших країнах. Початок війни та подальша мобілізація надали додаткового поштовху цій тенденції, так що до весни 2023 року 1,3 мільйона росіян, переважно молодших за 35 років, покинули свою країну, привезши з собою значний обсяг талантів та досвіду в кількох галузях, а також капітал у розмірі 30 мільярдів доларів. За оцінками, 100 000 фахівців з інформаційних технологій (ІТ), що становлять 10% технологічного сектору, покинули країну під час цієї війни. Відтік мізків виснажив Росію від майбутнього потенціалу для інновацій, окрім втрати її робочої сили. За останні два десятиліття перебування Путіна на посаді лідера призвело до 25% скорочення наукового та інженерного персоналу з провідних російських інститутів, що знову ж таки значно посилилося після вторгнення в Україну. Тільки за попередні п'ять років країну покинуло близько 50 000 вчених.
З росіян, які залишилися, деякі висловили своє невдоволення призовом та оголошенням мобілізації з використанням відкритого насильства. З початку війни в лютому 2022 року і, особливо після першої мобілізації у вересні 2022 року, до весни 2023 року сталося 138 нападів, спрямованих переважно на призовні пункти, а також на урядові будівлі, поліцейські дільниці та навчальні центри. Коктейль Молотова був улюбленим засобом вираження у 62% випадків, а інші форми підпалу використовувалися ще в 32%. У деяких випадках траплялися пов'язані з цим інциденти з ножовими пораненнями та стріляниною. До січня 2024 року було зареєстровано 220 нападів . Боячись навіть висловити думку про другу мобілізацію, режим просто збільшив кількість призовних робіт, щомісяця залучаючи до лав понад 30 000 осіб. Відповідно до зусиль щодо залучення до лав військовослужбовців, восени 2023 року подвоїлося бажання дезертирувати
Акти саботажу з боку росіян, які протестують проти вторгнення Путіна в Україну, були здебільшого спрямовані проти поїздів та залізничних колій і тривали протягом більшої частини останніх двох років, в результаті чого майже 150 росіянам було пред'явлено кримінальні звинувачення. Подібні дії були скоєні в Білорусі антиросійськими партизанами у відповідь на участь своєї країни у сприянні перевезенню російських військ через їхню територію до України. Антивоєнна антипутінська російська мережа «Роспартизан» нещодавно повідомила про підпал штабу 70 -го мотострілецького полку Росії в Чечні, хоча група не взяла на себе відповідальність.

Незвична кількість загадкових пожеж, з вибухами та без них, сталася по всій Росії на складах нафти та боєприпасів, військових виробничих заводах, нафтопереробних заводах, військових базах, будівлях урядових міністерств, енергетичних та хімічних заводах, складах, трансформаторних підстанціях, трубопроводах та церквах. Їх також приписують російським партизанам, часом змішаним з українськими та/або іншими етнічними елементами, що належать до низки груп – Національної республіканської армії (НРА), легіону «Свобода Росії»та партизанського легіону «Атеш». Одна з найдраматичніших пожеж сталася на величезному розподільчому складі площею 70 000 квадратних метрів у Санкт-Петербурзі, що завдало 122 мільйони доларів . Підозри зосередилися на внутрішньому конфлікті між працівниками , який, можливо, був викликаний надмірним набором складських працівників на об'єкті.
Міжнародний легіон іноземних громадян в Україні складається з понад 2000 бійців, які воюють за Україну. Серед них росіяни, білоруси, грузини, поляки, бразильці, колумбійці, канадці, американці, британці, ізраїльтяни, турки та нігерійці, якщо визнати деяких. Більшість новобранців з Росії, або, краще сказати, з РФ, походять з Північного Кавказу або регіонів з переважно мусульманським населенням, але деякі, що виразно, є антипутінськими етнічними росіянами, які здійснювали вторгнення до Росії. Вони сформовані у три підрозділи: Легіон Свобода Росії, Російський добровольчий корпус та Сибірський батальйон. Російська опозиційна організація «Форум Вільної Росії», заснована чемпіоном з шахів Гарі Каспаровим, збирала кошти для цих бойових груп. Зрештою, ці групи виходять за рамки конфлікту в Україні, щоб підтримати зміну режиму в Росії, створюючи набагато ширшу мережу колаборантів усередині країни та за її межами.
Вбивство Дар'ї Дугіної, 29-річної доньки відомого російського союзника Путіна та ультранаціоналістичного політичного коментатора Олександра Дугіна, у серпні 2022 року було організовано НРА та страчено на околиці Москви. Сама Дугіна була коментатором на державному телебаченні, пропагуючи антизахідну, націоналістичну риторику, а також керувала веб-сайтом United World International, який був частиною більшого пропагандистського підприємства під назвою «Проект Лахта», що належить російському Агентству інтернет-досліджень. Останнє використовувало онлайн-тролів, створених для втручання у вибори в США, намагаючись радикалізувати політичні дискусії в публічній сфері. НРА скористалася нагодою висунути відповідальність за вбивство на Telegram-каналі « Роспартизан», щоб також опублікувати свій маніфест, у якому оголосила Путіна «узурпатором влади та воєнним злочинцем... який розв'язав братовбивчу війну між слов'янськими народами та відправив російських солдатів на вірну та безглузду смерть».
Немає куди втекти від знання, яке просочується до Росії, що її війна в Україні продовжує спричиняти неприйнятні бойові втрати як у особовому складі, так і в озброєнні, а також погіршує економічні перспективи, оскільки Україна зосереджується на безпосередньому паралізуванні російської нафтогазової промисловості, щоб посилити вплив міжнародних санкцій. Недостатня увага Путіна до внутрішніх проблем Росії на користь його імперських планів тепер стане основою для зростаючого суспільного невдоволення, яке саме по собі стало багатогранною проблемою. Його нездатність вирішити проблему погіршення добробуту російського суспільства в цілому не може бути подолана фанатизмом ультранаціоналізму та ненависницькою риторикою. Але є й інші елементи в глобальній динаміці, які ще більше збільшать ймовірність критичного краху світу Путіна. І тому попереду ще багато чого.
Авторське право належить @Kost Elisevich, MD, PhD 2024. Усі права захищено. Будь-яке незаконне відтворення цього контенту призведе до негайних юридичних дій.