Визначення слова «Танкі»: особа крайнього лівого або крайнього правого політичного спектру, яка співпрацює з корумпованими іноземними авторитарними режимами для просування їхнього зовнішньополітичного порядку денного, вважаючи їх вищими за порядок денний своєї власної нації. (Російський переклад: «корисний ідіот»)
«Думати про речі важко; тому нехай стадо винесе суд». – Карл Г. Юнг.
З цим сарказмом продовжується глобальна кампанія російської дезінформації в її різних формах, що поширюється добре фінансованими медіа-тролями, погано поінформованими журналістами, політичними халтурниками та науковцями, чия упередженість перевершує межі науковості: З'являються танкісти. Риторика є буденною та повторюваною, що створює відчуття, що, попри її абсурдність, чим частіше вона говориться, тим більша ймовірність того, що її сприймуть як «правду». Слід зазначити, що Сполучені Штати (США) та Організація Північноатлантичного договору (НАТО) не розпалювали війну в Україні, як деякі вчені відчайдушно намагаються стверджувати, а інші прагнуть повторювати. Короткий виклад відповідних аргументів можна знайти в цій серії есе під назвою «Плани Путіна щодо імперії проти страху Путіна перед вторгненням НАТО» (1 липня 2023 року). Так само ідея про те, що Україна була нацистським оплотом, який якимось чином загрожував суверенітету та культурній чистоті Росії, відображається на монументальному викривленні історії Путіним та його схильності до дезінформації як засобу маніпулювання західними настроями. Деяке розуміння цього можна знайти в есе під назвою «Російська дезінформація та незручність правди – 1941 та 2022 роки» (10 травня 2023 року).
Останні 21 місяць війни в Україні принесли нам численні зображення незаперечних злочинів, скоєних російськими військами, які виправдовують судове переслідування окремих комбатантів, їхніх офіцерів та кремлівського керівництва, не в останню чергу серед яких є Володимир Путін. Правда зворушує нас своєю безпосередністю та передбаченням того, що ще попереду, враховуючи побачене. Отже, спроби вибачитися за злочинність Путіна або виправдати причини утримання Росією захопленої нею української території слід сприймати як дезінформовані та безвідповідальні. Хитрощі тих, хто вирішує уникати реальності неприхованої агресії Росії та створювати ілюзію того, що інші несуть відповідальність за скоєння цього терору в Україні, є образою людського інтелекту. Ці організації не пропонують жодного вирішення конфлікту, а лише послання Заходу та НАТО, зокрема, припинити дії та утриматися, знаючи, що Путін не бажає робити те саме, доки його місія з відновлення імперії залишається невиконаною.

Яскравими прикладами такої діяльності є рухи на Заході під назвами «Гнів проти воєнної машини», «Мережа миру та справедливості» та «Мир зараз! Зупиніть війну, зупиніть НАТО». Ці організації та демонстрації завербували таких політичних діячів, як колишні та нинішні члени Партії зелених та консервативних лібертаріанців зі США та Канади, а також інших досвідчених політиків, поширювачів російської пропаганди в соціальних мережах, лівих журналістів та громадських активістів, які вважають себе зобов'язаними висловлювати свою думку з питань, у яких вони, в кращому випадку, мають поверхове розуміння. Їхні заяви зводяться до наступного:
- Ядерна війна на підході. З такого розуміння випливає, що будь-яка країна, що має ядерний потенціал, може за бажанням вторгнутися в суверенну країну, почуваючись впевнено, що вона може зробити це, не відповідаючи за скоєне правопорушення. Відповідно, це той світ, у якому ми, ймовірно, маємо жити. Загроза ядерної війни існує тут і в інших місцях, і кожна країна з таким потенціалом повинна сама собі відповісти, чи бажає вона ризикувати самоспаленням, якщо завдасть такого першого удару. Бравада таких росіян, як колишній президент Росії Дмитро Медведєв, чеченський лідер Рамзан Кадиров та почесний голова Ради зовнішньої та внутрішньої політики Росії Сергій Караганов, здається, швидко пом'якшується тими росіянами, які більш наділені хоч краплею здорового глузду.
- Внутрішні проблеми потребують фінансування. Подобається нам це чи ні, але зовнішня політика повинна співіснувати з внутрішніми проблемами у державних справах усіх країн, особливо таких великих світових гравців, як США. Коли країна-ізгоїд вирішує дестабілізувати регіон світу з метою територіального здобуття, перешкоджаючи розподілу продовольства по всьому світу, створюючи далекосяжні економічні конфлікти та підриваючи демократичні принципи, хіба немає підстав діяти, навіть коли єдиним негайним засобом є військові? Те, що вважається локальною та, здавалося б, ізольованою справою у Східній Європі, насправді є частиною довгої історії російського втручання та відвертих вторгнень, які загрожували світовому добробуту, зокрема на шкоду Заходу та США. Мета полягає в тому, щоб завдати шкоди США, їхній економіці та їхньому геополітичному становищу.
Росія зараз проводить воєнізовані дії зі своєю найманською групою Вагнера в кількох африканських країнах, використовуючи їхні природні ресурси, водночас підриваючи їхні національні інтереси. Вона продовжує підтримувати режим Асада в Сирії, щоб отримати політичний вплив і створити військові бази на Близькому Сході , отримуючи прибуток від місцевих природних ресурсів. Найманці Вагнера здійснюють аналогічні стратегічні дії в Латинській Америці та Карибському басейні , маючи присутність у Венесуелі, Нікарагуа та на Кубі, бастіонах антиамериканських настроїв. Тому можна запитати, де ж США відштовхують Росію, якщо не в Україні, зупиняючи її на власному порозі, допомагаючи країнам Європи протистояти російській войовничості та притягуючи її та самого Путіна, нарешті та справедливо, до відповідальності.

США, під відповідальним керівництвом, продемонстрували здатність одночасно та ефективно вести як важливі зовнішні, так і внутрішні справи. У нинішніх обставинах з Україною вони не залучають жодних власних сил до конфлікту. У процесі вони отримали безцінну інформацію щодо військової готовності Росії та ефективності заходів стримування, прагнучи притягнути жорстокого агресора до відповідальності.
- Переговори про мир. Спроба вести переговори з убивцею в процесі вбивства залишається проблемою. Путін має перевірений досвід жорстокості в поєднанні з зневагою до власного народу. Він не має наміру співпрацювати в будь-яких переговорах, доки не досягне своєї мети; інакше він змусить його визнати скоєні злочини та загрожуватиме його режиму. Більше того, він спостерігає за зусиллями ультраправих республіканців-трампістів у США, які виступають за повне припинення допомоги Україні. Якщо під «переговорами» не мається на увазі здача Україною всіх територій, що знаходяться під окупацією Росії, врегулювання не буде. Такий результат серйозно поставить під загрозу економіку України та загрожує її власному існуванню. Більше того, конфлікт відновиться через зручний час, щоб завершити початкову мету війни та вторгнутися на решту території України. Після цього вся увага буде звернена на Молдову на півдні, де її північно-східна територія Придністров'я вже перебуває під впливом проросійської фракції та де існує невелика російська військова присутність. А що ж тоді робити з країнами Балтії?
- НАТО слід розпустити. Справді? Ми говоримо про багатонаціональний оборонний альянс, до якого переважна більшість європейських країн, а останнім часом і східноєвропейських, вступили головним чином з метою безпеки від однієї країни – Росії, яка має довгу історію войовничості щодо своїх сусідів. Ці прохання не були вимагані чи примусові з боку НАТО, а добровільно виконані, як це було їхнє право згідно з Гельсінкськими угодами 1975 року. Одностороннє роззброєння в таких масштабах, як це пропонується, наражатиме Європу на загрозу авторитаризму в такому ступені, якого не було з часів Другої світової війни. Ця риторика – радше безглузда звукова фраза, яка може сподобатися тим, хто втратив нитку історії та вважає, що своє майбутнє можна пов'язати з такими, як Путін. Це справжні танки.
«Один із особливих гріхів 20-го століття, який ми розвинули до дуже високого рівня, – це гріх довірливості. Кажуть, що коли люди перестають вірити в Бога, вони не вірять ні в що. Правда набагато гірша: вони вірять у все». – Малкольм Маггерідж.
Це твердження вже було підтверджено до середини 20-го століття, коли нацистська пропагандистська машина почала діяти і розвинулася до сучасної індустрії соціальних мереж. Ця індустрія значною мірою не змогла стримати поширену дезінформацію з її запереченням очевидної правди та досить навмисним посланням ненависті до «іншого».
Путін використав дезінформацію та притаманний соціальний розкол на Заході, щоб відвернути увагу від своїх справжніх намірів в Україні, особливо в США, де він здобув похвалу серед відомих медіа-діячів, американських євангелістів та політиків-республіканців. Представницька демократія під загрозою , оскільки Путін розглядає її не лише як загрозу на власних кордонах, а й у всьому світі. Її ліквідація в США, оплоті демократії, продемонструє світові, що саме вона, а не авторитаризм, може бути деградована та знищена.
Танківці підхопили його теми, деякі навмисно, інші, можливо, більше керуючись своїми особливими упередженнями. Соціальні мережі, у свою чергу, дозволили масове поширення швидкої, повторюваної та безперервної інформації без прихильності до реальності чи послідовності. Роблячи це, вони посилюють тенденцію людей класифікувати себе в межах певних груп, будувати частину своєї ідентичності через членство в них, навіть шукати виправдання для них поза межами розуму, як теорія соціальної ідентичності . Далі це призводить до встановлення бар'єрів проти інших груп і унеможливлює адекватний дискурс у цьому процесі. З цим приходить божевілля, яке часом охоплює суспільство та, зокрема, певні інституції.

Хоча більшість Палати представників США нещодавно проголосувала за продовження підтримки України (311:117), 69 республіканців вирішили відмовити у фінансуванні. Більше половини були обрані на свої місця у двох попередніх циклах, 2020 та 2022 років, що достатньо, щоб продемонструвати руйнівний вплив попередньої республіканської адміністрації на американський ідеал та принципи, на яких він ґрунтується. Більшість походила з південних штатів, причому 29% цієї групи представляють округи лише у двох штатах: Техасі (11) та Флориді (9). Їхні міркування щодо такого голосування відображають хибну риторику «танківників». Їм важко знайти основу, яка б належним чином підтверджувала їхні твердження – поведінка, неприпустима для тих, хто обіймає таку посаду. «Умиротворення» Росії, як нещодавно оголосила та, як повторила історик Гізер Кокс Річардсон, нагадує нам про річницю Мюнхенської угоди 30 вересня 1938 року, коли прем'єр-міністр Великої Британії Невілл Чемберлен вимінявся на мир з Адольфом Гітлером, дозволивши анексію Судетської області Німеччиною. Остання була частиною суверенної держави Чехословаччини, і цей крок лише підживлював план Гітлера захопити більшу частину Європи менш ніж через рік з розпочатком Другої світової війни. Чи справді ми вважаємо, що є підстави вважати, що Путін не продовжуватиме своїх імперіалістичних ідей?
У національному мисленні США прокралися популістські настрої, які ставлять під сумнів мету надання допомоги Україні в її захисті від незаконного вторгнення на користь надання більшого фінансування для внутрішніх потреб. Нагадаємо, що США посідають 12-е місце у світі за допомогою Україні у відсотках від валового внутрішнього продукту (ВВП) на рівні 0,33% за період з 24 січня 2022 року по 31 травня 2023 року. П'ять країн, які зробили порівняно більший внесок (0,63% – 1,26%), – це ті, яким Росія найбільше загрожує в їхньому безпосередньому сусідстві – країни Балтії, Польща та Словаччина. Цей аргумент, звичайно, не враховує той факт, що Росія коштувала і коштуватиме США набагато дорожче через загрозу, яку вона створює в усьому світі з метою підірвати її. Цьому виснаженню коштів, ресурсів, а часом і життів американців кінця не видно, хіба що США вирішать закликати до цього зараз – притягнути Росію до відповідальності та зробити це на землі та у водах іншої землі, яка вирішила вести боротьбу за неї самостійно, за волею свого народу.
Авторське право належить @Kost Elisevich, MD, PhD 2023. Усі права захищено. Будь-яке незаконне відтворення цього контенту призведе до негайних юридичних дій.
Ще один гарний варіант, Кость! З повагою пропоную одне невелике виправлення: до поняття «непоінформовані журналісти» додати «інтелектуально ліниві та безвідповідальні».