Сприйняття ефективності тоталітарного режиму повністю зосереджене на його лідері. Приписи успіху та невдачі зрештою доводяться до цього лідера, щоб дати певну оцінку тому, чи були витрати на підкорення варті необхідної жертви індивідуальними та суспільними свободами. За наявності достатнього часу, коли ці атрибути накопичуються на балансі історії, приймається рішення, ззовні та зсередини, чи історія посміхається цьому лідеру та, відповідно, відповідній країні-співучаснику, чи відвертається з огидою. Ззовні Росія Володимира Путіна зараз визнається більшістю країн войовничою та загрозливою, позбавленою людяності та негідною довіри. Зсередини, з її нинішньою траєкторією розвитку, вона приречена стати невдалою державою, зараженою вродженою та невід'ємною корупцією та нездатною належним чином надавати основні послуги, необхідні для кількох її обширних територій. Після більш ніж 20 років керівництво Путіна принесло ганьбу Росії, її народу та економічним обставинам, які продовжуватимуть переслідувати країну в наступних поколіннях. Настав час поглянути на Росію Путіна зсередини.
Росія наразі не вважається «розвиненою» країною згідно із соціально-економічними критеріями, визначеними Investopedia, провідним світовим джерелом фінансового контенту в Інтернеті. Ці критерії включають валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення, загальний ВВП країни, рівень індустріалізації та технологічної інфраструктури, а також рівень життя. Протягом останнього десятиліття бідність залишалася поширеною, охоплюючи 13% населення, переважно дітей. Росія посідає 78-еу світі за ВВП на душу населення, нижче 76-го місця за Китаєм, населення якого приблизно в 10 разів більше. Відповідно до цього, нерівність багатства в Росії за часів Путіна лише зросла, так що у 2020 році майже половина загального багатства країни перебувала в руках 1% населення.
Система охорони здоров'я вкрай нерівномірна по всій країні, надаючи перевагу міським районам, таким як Москва та Санкт-Петербург, над переважно сільськими територіями, що займають величезні простори землі. Крім того, вона погано управляється та хронічно недофінансується. Хоча дитяча смертність , здається, знизилася, її поточний рівень 4,8 смертей на 1000 живонароджених відстає від показника Європейського Союзу (ЄС), де зареєстровано 3,4 смерті на 1000.Загальна тривалість життя при народженні у 2021 році становила 72 роки, хоча для чоловіків вона становила 64 роки, знизившись з 68 років у 2018 році. Порівняльна тривалість життя у 2022 році становила 77,7 років. Середня тривалість життя російських чоловіків продовжуватиме погіршуватися, оскільки показники смертності зростають тривожними темпами в умовах нинішньої війни Путіна в Україні. На жаль, середній бал задоволеності життям, про який повідомляють росіяни, склав лише 2,1 з 10, що є вироком життю в путінській Росії, що нагадує вислів Гоббса про те, що життя «самітне, бідне, гидке, жорстоке та коротке».
Оскільки президентські повноваження в Росії тривають шість років, Путін вже не довше ніж завершить свій четвертий термін на посаді та очікує, що його «переоберуть», як кажуть у Росії, на початку 2024 року. Короткий огляд російської економіки за часів перебування Путіна на посаді показує, що на неї вплинуло кілька факторів, не в останню чергу його поблажливість до корупції, готовність до незаконних іноземних вторгнень, дитяча параноя щодо Заходу та його намірів, імперіалістичні уявлення про відродження колишньої російської величі та загальне зневажання добробуту свого народу. До приходу Путіна до влади у 2000 році російська економіка в 1990-х роках значною мірою зазнавала невдачі, досягнувши низького рівня зростання ВВП у -12,57% у 1994 році. У 1999 році вона продемонструвала відновлення до 6,40% з початком Другої чеченської війни (1999-2009) і зросла до 10% наступного року. Саме Путін дав поштовх війні, здійснюючи операції під чужим прапором проти власного народу, звинувачуючи чеченських терористів у вибухах багатоквартирних будинків в околицях Москви та інших місцях. Симулюючи праведну помсту за вбивство понад 200 росіян, він розв'язав особливо жорстоку військову кампанію проти чеченців та встановив маріонетковий режим, який продовжує діяти від його імені й донині.

Невдовзі після закінчення основної частини бойових дій економіка знову сповільнилася, а зростання ВВП склало 4,70% до 2002 року. Згодом спостерігалися здобутки завдяки зростанню цін на сировинні товари та зростанню російського середнього класу, хоча розрив у доходах зростав, оскільки Путін надавав перевагу своєму багатому близькому оточенню над іншими. ВВП досяг піку в 2007 році на рівні 8,5%, тоді як інфляція зростала до двозначних цифр перед настанням Великої рецесії (2007-2009). Для Росії рецесія ще більше ускладнилася вторгненням Путіна до Грузії у 2008 році через територіальну суперечку. Бажання вторгнутися насправді підживлювалося наполяганням як Грузії, так і України на покращенні відносин із Заходом, а також нещодавньою заявою Організації Північноатлантичного договору (НАТО) на підтримці їхніх заявок на членство на Бухарестському саміті , на якому Путін був присутній за запрошенням. Ігнорування Путіним суверенного права нації на самовизначення на користь його імперіалістичних прагнень щодо Росії продовжувало впливати на його зовнішню політику. Санкції, запроваджені у відповідь на вторгнення, тепер додали ще більше горя до фінансової кризи. На жаль для Путіна та Росії, одночасно відбулося різке падіння ціни на сиру нафту , яке виявило нерозумну та надмірно оптимістичну залежність російської економіки від домінуючого товару. Фактично, експорт енергоносіїв (тобто нафти та газу) становив понад 50% державних доходів та майже 20% ВВП.
Відповідно, зростання ВВП різко впало до -7,8% у 2009 році, відновилося у 2010 році до 4,5%, але згодом демонструвало продовження негативної тенденції, впавши нижче 2% у 2013 році до 2018 року, потім коливалося нижче 3% до 2020 року і знову знизилося до -2,66%. Ще одна фінансова криза виникла внаслідок краху російської валюти наприкінці 2014 року, спричиненого втратою довіри до російської економіки, і знову частково пов'язана з падінням ціни на сиру нафту у другій половині року. Що ще важливіше, криза була спричинена запровадженням економічних санкцій після чергового іноземного вторгнення Путіна в суверенну державу. Це сталося в Україні, коли російські воєнізовані формування захопили Крим, а потім відбулася його незаконна анексія. Вторгнення в Крим було спричинене поваленням пропутінського та корумпованого режиму в Україні після революції на Майдані 2013-14 років. Останнім рухало надзвичайно поширене в Україні прагнення вступити до ЄС, що суперечило бажанням Путіна. Путін розглядав це як ще одну загрозу імперській Росії, враховуючи історично стратегічне значення України як у геополітичному, так і у військовому плані. Більше того, зміцнення демократичних цінностей шляхом вестернізації сусідньої країни, безсумнівно, ще більше продемонструє нерівність з Росією, яка виникне завдяки покращенню програм соціального забезпечення, створенню більшої прозорості судової системи та підвищенню добробуту, що принесе тісніші торговельні відносини з ЄС.

Темпи зростання ВВП Росії за 2021 рік зросли до 4,75%, повернувшись до рівня десятиліття тому, але знову спостерігали спад після вторгнення Путіна в Україну 24 лютого 2022 року. 2 березня рейтингове агентство Fitch, яке оцінює відносну здатність суверенної установи або корпорації виконувати свої фінансові зобов'язання, знизило рейтинг дефолту емітента (РДЕ) Росії з «BBB» до «B» через побоювання щодо серйозності швидкого посилення міжнародних санкцій та «готовності Росії обслуговувати державний борг». Через тиждень, 8 березня, задовго до наступного запланованого випуску кредитів 27 травня, Fitch ще раз знизило суверенний РДЕ Росії до «C» через підозру щодо неминучого дефолту, який фактично відбувся в червні. Згідно з тодішньою заявою, у звіті посилалися на показники управління Світового банку (WBGI) у моделі рейтингу суверенних кредиторів Fitch, які оцінюють Росію на 29-му процентилі. Це відображало «слабкі права на участь у політичному процесі, слабку інституційну спроможність, нерівномірне застосування верховенства права та високий рівень корупції».
До початку війни Путіна проти України, у рейтингу світових економік ВВП Росії посідав 11-е місце, поступаючись ВВП Південної Кореї. В останньому кварталі 2022 року, під час війни, ВВП впав на 2,7%, а потім у першому кварталі 2023 року відбулося подальше падіння на 1,8%, що стало четвертим поспіль квартальним скороченням, пов'язаним із західними санкціями, згідно з повідомленням Федерального бюро державної статистики Росії. Вже було багато чого надолужити за показники попереднього року, коли після трьох місяців війни ВВП за травень 2022 року вже показав річне скорочення ВВП на 4,3%.
Повернення Путіним більшої частини російської економіки під державний контроль та приборкання тих олігархів, які колись очолювали енергетичний та фінансовий сектори, дали йому можливість спрямовувати грошові потоки для кращої відповідності своїм цілям. регуляторна процедура була корумпована. Іноземні інвестиції в путінську Росію стали ризикованим починанням , що добре задокументовано Біллом Браудером та іншими. Участь федерального уряду в ділових операціях, пов'язаних з багатьма основними галузями промисловості та послугами Росії, надала тим, хто перебував у близькому оточенні Путіна, та іншим, більш периферійним, можливостям для наживи. Державні закупівлі стали прибутковим підприємством, що надає привілейованим елітам засоби для розкрадання значних сум грошей платників податків. Такому хабарництву сприяла корумпована судова система, яка не дотримувалася своїх правових стандартів, демонструючи непослідовності на практиці та допускаючи відсутність прозорості, що підривало весь процес правосуддя. Неправомірні дії прокуратури набули вигляду мстивих дій уряду проти організацій, які чинили опір процесу, як він практикувався. Це питання стосувалося як політичних дисидентів, так і підприємств, і включало будь-яку іншу установу, яку сприймали як загрозу авторитету системи.
Яким би згубним не був вплив корумпованого уряду та судової системи на зовнішні ділові відносини в Росії до цього, вихід понад 1000 багатонаціональних компаній після початку війни у 2022 році тепер вплине на зайнятість 12% російської робочої сили, а втрата доходів становитиме 35% її ВВП. Ще гіршою була неправильна оцінка Путіним залежності Європи від російського природного газу , який колись становив 86% продажів. М'яка європейська зима в поєднанні з альтернативними світовими джерелами енергії у вигляді зрідженого природного газу (ЗПГ) фактично сповістила про закриття цього ринку для Росії, зменшивши її доходи від газу на 80%. Рішення коаліції "Великої сімки" (G7), Австралії та ЄС забезпечити обмеження ціни на російську сиру нафту, що транспортується морем, у грудні 2022 року ще більше скоротило норму прибутку Путіна. Додатковою образою стало те, що цей крок надав Китаю та Індії можливість отримати прибутокпонад 30% від значно знижених цін на російську нафту.
Оскільки Росія значною мірою покладалася на роль світового постачальника сировинних товарів, а не виробника продукції на експорт, за винятком, можливо, оборонної промисловості, світові споживачі дедалі частіше шукатимуть інших постачальників, впроваджуючи альтернативні ланцюги поставок, які виключають Росію через її низьку надійність. Дефіцит доходів, що накопичився останнім часом, змусив уряд шукати інші джерела фінансування. Федеральний бюджет на 2022 рік продовжував демонструвати скорочення з дефіцитом у 2,3%, незважаючи на масові перекази з суверенного фонду добробуту Росії, продаж активів, а тепер і запровадження оподаткування непередбачених доходів великих національних корпорацій.
Зусилля щодо фінансування війни почали негативно впливати на російську економіку таким чином, що це впливає на російський народ. Інфляційний тиск зростає, оскільки гроші друкуються у надмірних обсягах, що змушує російські банки скуповувати борги, які майже знецінилися. Еміграція за останні 1,5 роки в поєднанні з військовою мобілізацією 300 000 осіб призвела до того, що, за оцінками, Росія втратить 1,3 мільйона молодих працівників до 2022 року. Заводи стикаються з найбільшою нестачею робочої сили з моменту початку ведення обліку в 1998 році, причому 42% російських галузей промисловості повідомили про дефіцит у липні 2023 року, порівняно з 35% у квітні, і, що ще гірше, робітники протестують проти низької заробітної плати. Вплив такої втрати продуктивності та молодого інтелекту не можна виміряти лише за нинішніх обставин, а скоріше в майбутньому, враховуючи більші можливості та свободи, надані цьому поколінню в інших країнах, що спонукатиме їх триматися подалі від Росії.
Нещодавня оцінка річного зростання споживчих цін у Росії вказує на різку інфляційну тенденцію, спричинену зниженням обмінного курсу рубля. Хоча Центральний банк Росії вказував на очікуване зростання інфляції на 11,1% у липні 2023 року, оцінки провідного економіста Стіва Ханке свідчать про те, що фактична цифра становитиме 60%. Липнева вартість рубля впала до 15-місячного мінімуму в 94,48 за долар США. Ослаблення валюти призвело до різкого вилучення коштів з Центрального банку, що ще більше посилилося політичною невизначеністю, спричиненою нещодавнім повстанням найманців Вагнера.
низка інших економічних проблем , які ще більше посилять її фіскальну ситуацію. Податкові надходження від продажу російської нафти та газу в червні знизилися на 36% порівняно з попереднім роком, а прибутки зменшилися на 31%, що є наслідком попереднього року, що регулювалися цінами. Профіцит поточного рахунку Росії протягом другого кварталу впав на 93% з 76,7 млрд доларів США у 2022 році до 5,4 млрд доларів США у 2023 році, значною мірою через західні санкції. Санкції воєнного часу завадили Росії виконати свої суверенні боргові зобов'язання, що призвело в червні 2022 року до її першого дефолту з 1918 року. Це цілком може ускладнити майбутні витрати на запозичення, якщо Росія відновить доступ до світових ринків.

Умови життя в Росії погіршилися за останнє десятиліття після вторгнення Путіна до Криму та вплинули на найменш привілейовані верстви населення, зокрема, через їхню більшу нездатність керувати інфляційними цінами на товари першої необхідності або просто мати до них доступ. Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП), який використовується Програмою розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН), враховує як економічний, так і соціальний розвиток людей у світовій спільноті на основі тривалості життя, освіти та ВВП на душу населення. Зі 191 країни Росія посіла 52-ге, поступаючись Німеччині (9), Канаді (15), Великій Британії (18), Сполученим Штатам (21) та Франції (28). За даними Федерального статистичного управління Росії (Росстат), опитування 2019 року показало, що 48,8% населення має достатньо коштів на харчування та одяг, але не на товари тривалого користування, 16,1% мають труднощі з придбанням одягу та управлінням витратами на домашнє господарство, а 1% не має достатньо грошей на харчування. Доступ до медичного обслуговування, особливо у сільській місцевості, досяг критичної стадії. Кількість медичних закладів на територіях скоротилася на 75%, включаючи зменшення кількості районних лікарень на 95% та місцевих медичних амбулаторій на 65% у період з 2005 по 2013 рік. На ці обставини ще більше вплинула нещодавня пандемія коронавірусу, яка ще більше виявила слабкі місця громадського здоров'я в Росії, викликаючи занепокоєння щодо готовності до подальших подібних подій. Хронічне недофінансування охорони здоров'я з федерального бюджету в поєднанні з дефіцитом фармацевтичних препаратів та медичного обладнання, пов'язаним із санкціями, продовжують погіршувати стан системи охорони здоров'я.

Індекс соціального прогресу (SPI), розроблений глобальною некомерційною організацією Social Progress Imperative, надає дані щодо соціального та екологічного здоров'я світових суспільств. До початку війни Путіна, SPI 2021 року поставив Росію на 62-ге місце зі 168 країн, нижче, ніж у більшості Східної Європи. За показником доступу до інформації та комунікацій Росія вже посідала 154-те місце у світі за драконівською цензурою ЗМІ. Поточні заходи воєнного часу лише посилили майже повну ліквідацію незалежних ЗМІ. 78-ме серед країн за увагою до основних людських потреб підкреслює особливі недоліки режиму Путіна в галузі соціального забезпечення. Серед кількох факторів, що сприяли цьому, були питання особистої безпеки (141-ше місце), включаючи смерть внаслідок міжособистісного насильства (147-ме місце) та, звичайно, політичні вбивства та тортури (143-тє місце). Такі основні міркування, як житло (70-те місце), підкреслювали занепокоєння щодо доступності житла (96-те місце).

Проблеми водопостачання та санітарії висвітлені у звіті неурядової організації WaterAid, де зазначено, що понад 20% російських домогосподарств не мали внутрішнього водопроводу, а 22,6% – централізованої каналізаційної системи. Це узгоджується з попереднім звітом за 2015 рік, який свідчить про те, що Росія очолила розвинений світ з найгіршими показниками санітарії. У 2012 році близько 25% населення, або 35 мільйонів росіян, вдалися до використання туалетів. Позиція Росії серед 169 країн у рейтингу SPI 2022 фактично не сильно змінилася, вона посідає 59-емісце, нижче, ніж Україна (52-ге), з якою вона жорстоко поводилася минулого року, і значно нижче, ніж у більшості західних країн. З останніх 16 країн ЄС увійшли до першої двадцятки разом з Японією, Канадою, Австралією та Південною Кореєю. Сполучені Штати (25-е місце) та кілька країн Східної Європи входять до першої 50-ки.
Освіта в Росії також недостатньо фінансується, хоча успішність підлітків у навчанні, схоже, залишається близькою до середнього рівня в країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Однак якість вищої освіти нижча за стандарт: жоден російський університет не входить до 150 найкращих шкіл у світовому рейтингу університетів Times Higher Education за 2022 рік, і лише шість потрапили до 500 найкращих. Масова еміграція молодих росіян за минулий рік, викликана повідомленням Путіна про призов до військової служби, безсумнівно, включала молодих науковців, техніків та інженерів і вплине на поточну та майбутню наукову діяльність у країні, яка вже опустилася нижче стандарту. У рейтингу академічної свободи за 2021 рік Росія посіла 132-ге місце за академічною свободою, але, незалежно від того, чи є вони освіченими, росіяни протягом деякого часу були обмежені у своїх особистих правах, таких як проста свобода слова, де Росія посіла 131-ше місце. Ситуація для росіян у цьому відношенні лише погіршилася за останній рік, особливо щодо думок про війну.
Економічні лиха, яких Росія зазнає через постійну одержимість Путіна геноцидною війною в Україні, лише посилять тягар для російського народу. Поточні труднощі загостряться та викличуть питання про те, чи зрозуміє російський народ помилковість перенесення таких самих стоїчних страждань минулих поколінь заради підтримки лідера, який лише довів їх до руїни та заплямував їхню націю, дуже мало піклуючись про їхнє благополуччя. Відповіддю Путіна на цю очевидну загрозу було сприйняття війни як боротьби проти забруднюючого впливу моральної розбещеності Заходу на традиційну культурну чистоту Росії. Це глибоко хибне анахронічне відчуття радянської епохи, яке ставить Путіна серед людей минулих поколінь, а не сучасності. Росії справді час позбутися його та таких, як він.
Авторське право належить @Kost Elisevich, MD, PhD 2023. Усі права захищено. Будь-яке незаконне відтворення цього контенту призведе до негайних юридичних дій.
Не дивно. У 2018 році ми з чоловіком вирушили в річковий круїз з Москви до Санкт-Петербурга. Ми помітили, що в деяких турах найвищий рівень, який використовували екскурсоводи, був вкрай неточним. У деяких великих залах не було кондиціонерів. Люди ледве виживали в сільських містечках. Їхні діти виїжджали до Москви та Санкт-Петербурга на заробітки. У якийсь момент я запитала, де живуть багаті росіяни. Відповіддю було Маямі та Лондон! Мій друг, який був у тому круїзі кілька років тому, зазначив, що люди на кораблі були набагато обережнішими. Фотографія Путіна була всюди. Як сумно.
Чудова стаття. Надає інформацію з-за лаштунків, в яку ЗМІ не вникають. Росія — хвора країна, і ця хвороба може нарешті наздогнати Путіна. Колись його не стане. Що тоді?
Путін та його режим значною мірою є продуктом виховання радянських часів і схильні вдаватися до знайомих моделей репресій, коли стикаються з можливим соціальним обуренням та заворушеннями. Державне спостереження за безпекою є повсюдним, а громадяни побоюються звинувачень, тому багато чого приховується, особливо коли є чіткі ознаки того, що війна йде погано, а й економіка серйозно деградує. Виснаження федеральних резервів, дефіцит робочої сили, низькі споживчі витрати, падіння доходів від експорту нафти, тривалі санкції, захоплення російських активів іноземними компаніями та зростання інфляції вплинуть на фінансування військових зусиль, від яких залежить виживання Путіна. Незабаром щось зламається. Росія та її молодь повинні будуть вирішити, чи бажають вони того ж самого, чи стануть частиною світової спільноти, яка віддає перевагу дискусії над варварством.