Причини війни часто зводяться до складного переліку обставин, помилкових оцінок та намірів різного пріоритету, деякі з яких викладені тими, хто має певні упередження, в надії зменшити провину. Однак іноді винуватця можна виділити настільки, щоб виправдати всю можливу міру презирства. Це доля Володимира Путіна та Росії за її поступливість. Тягар провини за війну — це жахлива річ, оскільки осуд, який він супроводжує, має ціну, не лише економічну, а й таку, що вимагає морального осмислення в національній свідомості. Ступінь, якою це реалізується, залежить від того, якою мірою провина покладається на лідерів і якою мірою їм сприяло населення, незалежно від обставин.
Неспровокований напад путінської Росії на суверенну, демократично обрану державу, Україну, не може бути переконливо виправданий. Продовження Росією війни з її супутніми звірствами, що вимірюються внутрішнім та транскордонним масовим переміщенням людей; масовими стратами; необмеженими та невибірковими обстрілами незахищених житлових, медичних та освітніх закладів; руйнуванням енергетичної інфраструктури; терором зґвалтувань, залякувань та тортур; викраденням та примусовим переселенням дітей у Росії; конфіскацією національних ресурсів та крадіжкою особистого майна – все це легко розпізнавані воєнні злочини, які очікують на покарання у своїх численних формах та таким чином, щоб застосовуватися з однаковою силою.
Злочини такого масштабу вимагають від альянсу цивілізованих держав протистояти загрозі, що стоїть перед міжнародним порядком. Ця загроза стала очевидною нещодавно через порушення розподілу продовольства, енергетичних ресурсів, фінансової безпеки та торговельних відносин, незважаючи на страх, що країни, що знаходяться поблизу Росії, стануть жертвами її амбіцій. Поточна війна, звичайно, є ще одним розділом конфлікту з Україною, який розпочався у 2014 році з незаконної анексії Криму після його військової окупації. Але це лише останній із низки злочинних діянь у Росії та на світовій арені, за які Путін ще не відповідає. Від убивств журналістів, вбивств на чужій землі до скоєння звірств найманцями, що фінансуються державою, у Сирії, по всій Африці та Латинській Америці, Росія взяла на себе мантію злочинного підприємства та, безумовно, заслужила визнання Європейським парламентом як держави-спонсора терору. Участь Путіна в політичних справах як Сполучених Штатів, так і Європи свідчить про його намір підірвати добробут народів, створюючи нестабільність через маніпуляції ЗМІ та незаконні фінансові внески. Фактично, Росію почали вважати глобальним ізгоєм, і, своєю нинішньою поведінкою, вона не виявляє жодних ознак пом'якшення.
Ставши свідками рецидивів російської злочинності протягом останніх двох десятиліть, настав час зайняти більш агресивну позицію та покласти край цьому режиму та всім, хто в ньому підтримує його порядок денний. В іншому випадку ми залишимося мати справу із затяжним глобальним станом справ, за якого нескінченні суми грошей та ресурсів витрачаються на протистояння іншим нестерпним та непотрібним конфліктам, ініційованим тим самим лиходієм. Все, що потрібно зараз, це надання відповідної військової допомоги, яка як відбиває будь-які наступальні дії, спрямовані проти України, так і виводить усіх російських військових, що окупують українську територію, і так, це включає Крим. Економічні санкції мають бути ще більше посилені, а штрафи застосовані до всіх компаній, які надають Росії податкові кошти для продовження ділових відносин. Залежність від викопного палива має бути зведена до мінімуму та прискорена. Необхідно докласти більше зусиль для відстеження приватних активів російських олігархів та державних службовців. За необхідності законодавство має бути змінено, щоб дозволити конфіскацію цих активів. Аналогічно, активи Центрального банку Росії та інших державних банків мають бути конфісковані, де це можливо. Усі ці кошти потім мають бути спрямовані на репарації в Україні, бо ми знаємо, що Росія не зробить цього добровільно.
Ключові моменти:
• Підтвердження для світу історичної ідентичності Америки, її принципів та спадщини.
• Припинення існування злочинного режиму Росії з припиненням його постійної войовничості та
підриву міжнародного добробуту.
• Військова оцінка бойових можливостей Росії та ефективності озброєння США як частини її власного стратегічного мислення.
• Оцінка економічних обмежень щодо зниження військового потенціалу країни-ізгоя.
• Бізнес-можливості в процесі репарацій та довгострокової співпраці в Україні як частині Європейського Союзу.
• Переосмислення Криму як стратегічного місця для спільної комерційної та військової переваги.
Яких досягнень ми досягли завдяки нашій участі в цьому конфлікті та чого можна досягти найближчим часом? Найзначнішим для Сполучених Штатів є те, що, можливо, не спадає на думку першим, бо це не матеріальна річ. Це те, що ця нація стоїть на своїх принципах і ще раз продемонструвала світові, що вона твердо визначає себе своєю конституцією. Її історія, для тих, хто забув, має своє коріння в єдиному прагненні до самовизначення та звільнення від репресивного правління, питання, яке лежить в самому центрі боротьби України з ворогом, вже знайомим Сполученим Штатам. Те саме революційне почуття, що проявилося в кличі «Не наступайте на мене», лунає над демонстраціями в Україні, і саме ця виразно американська річ має значення для світу, об'єднуючи його для досягнення єдиної мети.
Вкрай важливо, щоб це почуття зберігалося для підтримки боротьби проти спільного ворога. Путін палко сподівається, що це почуття з часом зникне, що дозволить йому отримати те, що потрібно для забезпечення власної спадщини. Путін та ті, хто перебуває в його режимі, часто висміюють стійкість західних альянсів, поки вони виконують порядок денний дезінформації та маніпуляцій «корисними ідіотами» на Заході. Росіяни схильні відчувати свою рішучість, відчуваючи, що можуть набагато краще протистояти економічним труднощам та військовим невдачам з часом, ніж ліберальний Захід. Проблема для Росії полягає в тому, що вона зустріла більше, ніж їй подобалося, в Україні, яка продовжує демонструвати наполегливість у боротьбі за виживання, глибоко закладену в її минулому. Її стійкість стала нагадуванням усім, і особливо Заходу, про те, що означає протистояти тиранії.
Незважаючи на відчуття переваги Росії, решта здобутків, яких досягли Сполучені Штати, вказують на інше, більш відчутне враження про Росію. Одним із тих, що виділяються за останній рік, є величезний масштаб її військової невдачі. Ще не минуло й року, як війна коштувала Росії приблизно 426 880 жертв, з яких 106 720 загинули, решта поранені, а також 1000 військовополонених, згідно з оцінкою Збройних сил України (ЗСУ). Понад 6000 бойових машин, а також понад 3000 танків було знищено або захоплено. Третина артилерійського запасу Росії, що становить 2021 одиницю, була виведена з ладу, а 283 військові літаки знищено разом із ще 269 гелікоптерами. З іншого боку, безцінна оцінка російської військової кмітливості відбувається в режимі реального часу. Її ланцюг командування, розвідувальні можливості, логістика, моральний дух підрозділів та стратегії бою, включаючи використання озброєння, були ретельно перевірені та оцінені порівняно зі стратегіями її супротивника. Більше того, ефективність західного озброєння в руках дуже боєздатних українських збройних сил була продемонстрована, і цінні уроки були отримані, і все це без жодних витрат для власного військового персоналу Заходу.
Ще одна перевага полягає у усвідомленні впливу, який світова спільнота може мати на країну, яка вирішила діяти так, як Росія порушила міжнародний порядок своїми порушеннями. Довгостроковий ефект санкцій забезпечує часові рамки для вивчення економічних небезпек, що чекають на порушника, через ослаблення фінансових установ, виведення іноземних інвестицій, обмеження імпорту та експорту, скорочення промислових потужностей, безробіття та крах як малого, так і великого бізнесу. Серед кількох втручань, що зараз діють, гарним прикладом є обмеження глобального ланцюга поставок, пов'язаного з мікротехнологіями. РПК «Міландр», російська компанія з мікроелектроніки, що входить до складу військової дослідницької та розробницької структури, керувала незаконною глобальною мережею закупівель мікроелектроніки, виявленою Управлінням контролю за іноземними активами (OFAC) Міністерства фінансів США. Вірменські та тайванські підставні компанії використовувалися для закупівлі мікроелектронних компонентів, тоді як швейцарська компанія координувала фінансові перекази для полегшення операції. Дії OFAC у жовтні 2022 року були спрямовані проти цієї мережі, порушивши постачання необхідної імпортної мікроелектроніки не лише для російського військово-промислового комплексу, але й для виробництва великої кількості комерційних товарів на ринку.
Як 11 -та за величиною економіка світу , Росія змогла запобігти значному краху, скоротивши економіку лише на 3,4% до кінця 2022 року, значною мірою завдяки надлишку коштів. Це незважаючи на те, що понад 1000 іноземних компаній, що становлять близько 40% ВВП Росії, або скоротили свою діяльність, або взагалі покинули Росію. Оскільки імпортні поставки стають дефіцитними в поточному році, російська промисловість знизить продуктивність праці. Прибутки від експорту нафти та газу в попередньому році, схоже, ще більше скоротяться в цьому році, і ця тенденція продовжиться завдяки прискореним зусиллям щодо зменшення залежності від цього ресурсу. Світовий банк, Міжнародний валютний фонд та Організація економічного співробітництва та розвитку прогнозують, що ВВП Росії в 2023 році скоротиться ще на 2,3% до 5,6%, при цьому російський експорт також продовжить значно знижуватися. Інфляція, за оцінками, коливатиметься від 5% до 6,8%, хоча грудневий звіт Reuters вказував на пік у 12,1%. Слід очікувати значної невизначеності, оскільки цей детерміністичний аналіз може поступитися місцем стохастичним процесам, спричиненим війною. Єдина впевненість, яку можна забезпечити, — це низхідна прогресія.
Ще одне питання, яке потребує уваги, стосується репарацій для України. Існує чудова можливість, зокрема для тих країн, які брали участь у зусиллях України щодо самозахисту, а також для тих, хто надавав гуманітарну допомогу, отримати компенсацію за свої зусилля. Росія явно винна, і Росія повинна заплатити, але Росія не буде брати участі. Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй нещодавно схвалила резолюцію, яка закликає Росію до відповідальності шляхом виплати репарацій за руйнування та вбивства, які вона спричинила. Отже, кошти, які стають доступними в результаті вилучення приватних та державних російських активів, повинні бути призупинені та розподілені регульованим чином з метою відбудови України. Зусилля в цьому напрямку вже розпочаті, деякі вже виконані, інші очікують на законодавче ухвалення. Значні інвестиційні можливості, контрактні угоди тощо дозволять іноземним країнам залучити їх до планування та реконструкції житлових масивів, доріг та мостів, освітніх та медичних закладів, комунальних послуг, комерційних підприємств та комунікацій по всій країні.
З репараціями прийдуть і рішення щодо майбутнього. Щойно Росія усвідомить реальність і буде змушена краще зрозуміти значення світової спільноти, міжнародного порядку та поведінки, що диктуються нормативними стандартами відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй, саме Україна повинна буде вирішувати, що найкраще для неї самої та для Криму. Якщо військово-морська база залишиться, малоймовірно, що вона стане базою для Чорноморського флоту Росії, а радше його українського аналога, якщо не допоміжної бази для Шостого флоту США під егідою НАТО. Окрім цього, зменшення присутності Криму як військового бастіону та сприяння екологічно відповідальному розвитку має стратегічну комерційну цінність.
Якщо цивілізована світова спільнота продовжуватиме непохитну підтримку України до її остаточного завершення поразки Росії, вона побачить кінець імперіалізму та войовничості Путіна та початок нового світового порядку, який принесе безпеку та основу для нормативної поведінки. Вона не повинна дозволити моменту вислизнути з рук і дати можливість злочинній діяльності Путіна підірвати добрі наміри, викладені Організацією Об'єднаних Націй.
Авторське право належить @Kost Elisevich, MD, PhD 2023. Усі права захищено. Будь-яке незаконне відтворення цього контенту призведе до негайних юридичних дій.
Одна думка про «Яка вигода від участі в цій війні?»
Коментарі закрито.