Злочин і кара (Частина 2)

Правосуддя на війні буває двох форм: покарання за навмисне заподіяння тілесних ушкоджень та смерть цивільного населення, а також матеріальне відшкодування як компенсація за шкоду, завдану цивільній інфраструктурі. Якщо правосуддя не здійснюється іншими засобами, його найкраще здійснювати через суди, щоб злочин можна було ретельно та належним чином переслідувати, доказові матеріали повністю перевірити та деталізувати, а обвинувальні акти винести всім, хто скоїв злочин або сприяв йому. Цей процес є надмірно повільним, звичайно, пов'язаним із розслідуванням, але часом значною мірою через регуляторні процедури та затримки або законодавчі питання, які необхідно вирішити. Це має сумний наслідок затримки реституції в ситуаціях відкритої злочинності, коли вона найбільше потрібна, як у випадку нинішньої надзвичайно руйнівної війни, яку Росія веде проти України, – коли на кону стоїть виживання нації.

Львів, Україна – 27 лютого 2022 року

Збитки та вартість

У першій частині цієї серії викладено аргументи щодо звинувачення Росії, приділяючи увагу відкиданню аргументів, що намагаються легітимізувати або якимось чином пробачити вторгнення. Жахливі наслідки злочину продовжують накопичуватися. Станом на 27 листопада 2022 року, за жертв серед цивільного населення в Україні сягає 6655 убитих, серед яких 419 дітей. Ще 10 368 осіб отримали поранення, включаючи 769 дітей. Насправді, ці цифри, безумовно, вищі, враховуючи обмеження на проведення розслідувань у зоні бойових дій. З початку вторгнення 24 лютого 2022 року до 22 листопада 2022 року понад 15,6 мільйона українців перетнули кордони з іншими країнами, деякі з них опинилися на окупованій Росією території, і були примусово перевезені до Росії. Серед останніх, за оцінками, понад 8000 дітей було викрадено, а непідтверджена кількість незаконно «усиновлена» росіянами.

У звіті Statista збитки лише житловій інфраструктурі оцінюються в 50,5 млрд доларів США протягом шести місяців після початку російського вторгнення до вересня. Через це велика кількість українців залишилася без належного житла через відсутність достатнього опалення на зиму. Транспортна інфраструктура зазнала збитків, оцінених у 35,3 млрд доларів США, тоді як ще 41,3 млрд доларів США становили втрати в промисловості, сільському господарстві, енергетиці, комунальних послугах, охороні здоров'я та інших установах. До вересня було зруйновано понад 24 000 кілометрів доріг та 320 мостів , а також 2300 навчальних закладів , 286 з яких були повністю зруйновані . Мабуть, найбільше занепокоєння викликало руйнування медичних закладів . Загалом було пошкоджено 927 закладів, 127 з яких зруйновано. Станом на цей місяць 40% енергетичної інфраструктури України було пошкоджено, в результаті чого 4,5 мільйона людей залишилися без електроенергії. Звичайно, руйнування продовжуються, особливо враховуючи, що енергетичний сектор зараз цілеспрямовано атакується з наближенням зими. ВВП України знизився на 30% у період з січня по вересень, а Національний банк прогнозує падіння на 33,4% за рік.

Прогнози вартості репарацій в Україні, засновані на оцінках, представлених 9 вересня 2022 року Світовим банком, Європейською комісією та урядом України, перевищать 349 мільярдів доларів США. Згідно з їхньою Експрес-оцінкою потреб у ліквідації наслідків (RDNA), 105 мільярдів доларів США з цієї суми потрібно у більш термінові терміни для відновлення інфраструктури охорони здоров'я, опалення, житла, транспортних шляхів, а також для безпечного розчищення завалів, включаючи міни. Робота не може бути повністю розпочата до припинення бойових дій, які наразі лише посилюють проблему.

Механіка фінансування

Здається природним, що злочинець сплачує відшкодування, пов'язане зі скоєним злочином, особливо коли цей злочин був настільки добре спланований та організований, що його можна було б оцінити всім. Злочинець тут представлений як дві підмножини цілого – держава та Путін з його родиною. Обидві організації мають значні глобальні активи, більшість з яких заморожені, хоча перша наразі становить більшу з них. Центральний банк Російської Федерації вніс понад 300 мільярдів доларів США у вигляді іноземних інвестицій, 100 мільярдів доларів США з яких знаходяться у Сполучених Штатах. приватні закордонні російські активиможуть сягати 1 трильйону доларів.

Міністр фінансів США Джанет Єллен зазначила, що повна конфіскація заморожених іноземних активів буде незаконною, оскільки чинне законодавство США, зокрема Закон про міжнародні надзвичайні економічні повноваження (IEEPA) 1977 року, забороняє такі дії. Міжнародне право також відстає у забезпеченні виконання репарацій з Росії. Єдиними обставинами, які наразі дозволяють США конфіскувати російські активи, є або пряма участь у збройних бойових діях, або можливість оскаржувати законне володіння активами. Однак нове законодавство може призвести до цього, як це сталося в Канаді, де законодавчі дії, прийняті в червні 2022 року, дозволили конфіскувати активи фізичних та юридичних осіб, що перебувають під санкційним списком країни, та відмовитися від них з метою репарацій.  

Іноземні державні активи в США наразі захищені суверенним імунітетом та позовами. Дехто стверджує, що у випадку подолання цієї проблеми Росія матиме менше стимулів до миру або, за інших обставин, може спровокувати відповідні дії аналогічного характеру, що призведе до руйнування міжнародного порядку. По-перше, Росії доведеться переглянути своє фінансове благополуччя, якщо вона раптово виявить, що їй не вистачає 300 мільярдів доларів, знаючи, що ці кошти більше не будуть доступні для поповнення величезних втрат, зазнаних у війні. Мир може бути першим і єдиним міркуванням, на відміну від подальшої ескалації конфлікту, який вона навряд чи може собі дозволити підтримувати, поки її гроші передаються країні, яку вона зараз завдає шкоди. В іншому випадку, ядерний варіант поставив би під загрозу її відносини з Китаєм та Індією ще до того, як вона спробує зіткнутися з наслідками таких дій з НАТО. По-друге, можна було б прийняти міжнародне законодавство для перегляду засобів, за допомогою яких країни діють для пом'якшення відкритої войовничості та звірств, скоєних іншими. Ці злочинні дії, що підривають добробут інших країн, як у нинішньому конфлікті, здаються більшою загрозою для міжнародного порядку. І чому б не було цивілізованіше припинити воєнні дії законодавчими та фінансовими засобами, а не тривалими фізичними бойовими діями, які більше виснажують національні резерви, ніж призводять до довгострокових рішень?

У Конгресі США розглядається чинний двопартійний законопроект, що пропонує поправку до Закону про національний оборонний бюджет на 2023 фінансовий рік, яка надасть Президенту повноваження конфіскувати активи Центрального банку Росії. Буде створено Фонд підтримки України, а Державному секретарю будуть надані повноваження надсилати кошти Україні. Управлінню координації санкцій у Державному департаменті будуть надані ресурси для партнерства з союзниками з метою придбання аналогічних російських суверенних активів в інших країнах. Аналогічно, подальший двопартійний законопроект , який надасть Президенту повноваження конфіскувати активи, що належать Путіну та його посередникам, для забезпечення аналогічного фінансування відбудови України. У цьому випадку законодавство додатково закріпить адміністративну процедуру конфіскації, що дозволяє конфіскувати активи, отримані в результаті явних терористичних актів або явного порушення міжнародних угод.

США та Канада не самотні у цьому питанні. Як президент Європейської Ради Шарль Мішель, так і голова зовнішньої політики Європейського Союзу (ЄС) Жозеп Боррель висловили підтримку таким самим діям, як і міністр фінансів Німеччини Крістіан Лінднер. Аргумент проти цього зазначає той факт, що резерви Банку Росії є державними коштами і повинні розглядатися як законні активи, на відміну від активів, що належать тим, хто отримав вигоду від тісного зв'язку з путінською клептократією. Проте банк справді функціонує для держави, яка продовжує чинити злочини, і громадськість, за даними державних ЗМІ, продовжує підтримувати війну, яку неможливо виправдати. Припущення, що дебати щодо конфіскації російських активів якимось чином відволікають від зусиль щодо зменшення впливу імпорту російських енергоносіїв на Європу, здається, не має великої популярності. Останнє включало обговорення тарифу на російську нафту та газ, але досягнення консенсусу серед 27 країн з цього питання навряд чи відбудеться , як і у випадку створення ескроу-рахунку, який змусив би Росію сплатити фіксовану частину Україні, перш ніж вона зможе претендувати на решту. Що завадить Росії просто відмовитися продавати Європі з такими зобов'язаннями? Обмеження ціни на нафту також навряд чи матиме суттєвий вплив з тієї ж причини.

Далі, існує слабший аргумент, що вилучення резервів банку не забезпечить негайної вигоди від виведення російських військ або визнання Росією територіальної цілісності України. Здається, це не враховує того, що метою цих коштів було б забезпечення виплати репарацій. Більше того, ідея про те, що за нинішніх обмежень Путін та його ультранаціоналістична камарилья розглядатимуть виведення своїх військ та визнання суверенітету України над територією, яку вони щойно анексували, межує з маячнею.

Зрештою, США та Європейський Союз не мають безмежних резервів, щоб забезпечити не лише успішне ведення війни, але й забезпечити фінансування, необхідне як для негайної допомоги, так і для відбудови країни. Кожна країна матиме свої нагальні потреби та унікальні обставини, які визначатимуть національні пріоритети та неминуче впливатимуть на внески у справу іншої країни, що бореться за виживання. Короткострокові фінансові рішення (https://www.politico.eu/article/commission-weighs-joint-borrowing-for-ukraine/) є критично важливими, але не призначені для забезпечення необхідної довгострокової безпеки. Для того, щоб план Маршалла, подібний до того, що був у 1948–1951 роках, був відновлений за нинішніх обставин, потрібне величезне фінансування та послідовність зусиль усіх країн, і слід очікувати, що Росія, як агресор, буде зобов'язана фінансувати ці зусилля.

Багатство Помазаника

Показовим для нинішнього економічного стану справ у Росії стало створення класу людей, які накопичили багатство в масштабах, яких ніколи раніше не було в країні, де середня погодинна оплата праці становить близько 8 доларів США, мінімальна заробітна плата – 2 долари, а медіанна зарплата – 1473 долари. У 2020 році 1% найбагатших у Росії отримував понад 20% доходу країни, користуючись при цьому пільговими податковими ставками. Ця нерівність у багатстві зросла за понад 20 років перебування Путіна при владі до такої міри, що майже 50% загального багатства знаходиться в руках цього 1% населення. Іншими словами, 500 найбагатших росіян мають більше багатства, ніж 99,8% найбідніших росіян, що втричі перевищує середній показник по світу . Сам Путін, схоже, накопичив значне багатство, яке, за оцінками Білла Браудера, генерального директора Hermitage Capital Management та керівника Глобальної кампанії за справедливість Магнітського , оцінюється в 200 мільярдів доларів .

Путін створив привілейований клас заможних утриманців, надавши їм можливості отримувати вигідні контракти або купувати активи значної вартості за мінімальними витратами шляхом приватизації національних ресурсів. Окрім отриманих ним відкатів, Путін зберіг контроль над багатством країни через цих агентів і, роблячи це, централізував свою владу до ступеня, який спостерігався лише в минулому, коли царі керували Імперською Росією. Кілька з цих осіб з їхніми розкішними маєтками, яхтами та літаками були ідентифіковані та переслідувані, але на даний момент заморожено лише близько 50 мільярдів доларів США. Їхні активи були приховані не лише за допомогою анонімних підставних компаній, розкиданих по кількох офшорних юрисдикціях , але й проходили через членів родини та інших посередників. Для виявлення величезних сум грошей, прихованих у всьому світі, все ще потрібне детальне розслідування. З цією метою Міністерство юстиції США має цільову групу «KleptoCapture», яка дозволяє йому вилучати активи, пов'язані з незаконною діяльністю. Сполучене Королівство (СК) вимагає від фізичних осіб ідентифікувати джерела коштів, за які вони купують активи у Великій Британії, тоді як накази про заморожування рахунків (AFO) надають судам засоби для заморожування коштів, підозрюваних у зв'язку зі злочинною діяльністю. Закон про економічні злочини (прозорість та правозастосування), прийнятий у 2022 році, вимагає реєстру бенефіціарних власників для іноземних організацій, що володіють нерухомістю у Великій Британії. Положення про «золоту візу» існує вже деякий час у кількох країнах світу, яке надає право на проживання іноземцям, які інвестують великі суми грошей у країні. Внаслідок цього Мальта стала улюбленим притулком для російських грошей, як і Кіпр. Обидві країни, і Велика Британія, зараз відмовилися від цієї політики. Кілька інших країн продовжили цю практику з подальшими шляхами до отримання громадянства.

Моральною рисою                                                                                                            
сучасних міжнародних фінансових дискусій щодо війни в Україні є відсутність терміновості вирішення конфлікту. Складається враження, що немає усвідомлення трагічної гостроти ситуації, і не можна використовувати розумні аргументи для перетворення фінансів на зброю, щоб примусити питання до законного завершення. Фінансові експерти, схоже, перебувають у ілюзії, що запровадження економічних санкцій та вилучення іноземних активів якимось чином дестабілізує міжнародний фінансовий порядок, не враховуючи того, що вже демонстрована неприхована войовничість досягла саме цього. Суть полягає в тому, щоб створити засоби для стримування такої поведінки з більш негайним ефектом без подальших втрат життів, руйнування суспільства та міжнародних наслідків для світової торгівлі та добробуту. Замість того, щоб пропонувати лицемірні судження щодо таких коригувальних фінансових рішень, нам, можливо, слід розглянути, як глобальні фінанси можуть бути ефективно використані для мінімізації людських страждань, та встановити ефективну регуляторну процедуру, за допомогою якої цього можна досягти. Делікатність, з якою ми ставимося до статусу безпечного активу валютних резервів, різко контрастує з жорстокістю та очевидною злочинністю незаконного вторгнення в суверенну державу.

Конфіскація резервів Банку Росії, схоже, також викликає занепокоєння, що цей крок позбавить Росію можливостей отримати важелі впливу в майбутніх переговорах, а повернення резервів забезпечить засоби для ведення переговорів. Такий підхід залишить Росії можливість запропонувати фінансування репарацій. Єдине, що може бути гірше для Росії за конфіскацію її резервів, це якби вона тепер визнала провину за вторгнення та добровільно зобов'язалася оплатити відбудову України.

Одностороння конфіскація резервів США також розглядається як така, що може дестабілізувати їхній альянс з іншими країнами, що об'єдналися проти Росії в цьому конфлікті. Зараз це, схоже, набагато менше стосується інших країн, які використовують ті ж прерогативи для вирішення ситуації.

Кілька минулих випадків, коли навмисна злочинна діяльність була на виду, вимагали негайних дій, які б врятували численні життя та позбавили країни катастрофічних втрат інфраструктури та економічної руїни. З огляду на те, що світова спільнота зараз настільки економічно взаємозалежна, чи не настав час докласти зусиль на міжнародному рівні для створення прямих фінансових засобів для припинення кричущої, відверто кажучи, застарілої та жорстокої поведінки, перш ніж вона досягне таких масштабів, як в Україні?

Авторське право належить @Kost Elisevich, MD, PhD 2022. Усі права захищено. Будь-яке незаконне відтворення цього контенту призведе до негайних юридичних дій.


Одна думка про “Злочин і кара (Частина 2)”

  1. Дякую за ваше дуже глибоке есе. Я американець другого покоління українського походження. Біль, який переживає Україна, неможливо описати словами. Ваше есе вказує на рішення, яке могло б допомогти. Дякую.

Коментарі закрито.