Путін копає ще одну яму в нікуди

Володимир Путін продовжує свою війну з Україною в марній надії вийти переможцем у конфлікті, який ненавмисно розкрив світові слабкі сторони та вразливості Росії. Оскільки Росія втрачає контроль над Кримом; зазнає значних втрат піхоти, озброєння та території; спостерігає, як зникає як її експортна галузь викопного палива, так і руйнуються великі комерційні підприємства; і бачить, як її фінансові установи тепер наслідують цей приклад, Путін вирішує зосередити свою увагу на ескалації гібридної війни проти Європи, ніби щоб відвернути увагу від своєї невдачі в Україні. Дії Росії в останньому випадку стали настільки очевидними, що заперечення викликає лише глузування. Ймовірно, метою такого підходу є послаблення рішучості країн, які підтримують Україну, хоча це також може нібито підживлювати бажання російської громадськості виступити проти Заходу, який Путін демонізував як агента свого невдоволення. … Більше Путін копає ще одну діру в нікуди

Росія, розбита

Найбільш помітні порушення в суспільстві спостерігаються, коли режим падає внаслідок насильницького перевороту, революції або зазнає поразки у війні. Великі імперії стають жертвами лиха, коли вони вичерпують енергію, яка колись підживлювала динамізм їхнього походження та складала основу їхнього суспільства. Підступний процес, який, здається, часто призводить до таких результатів, можна розпізнати, коли авторитарні правителі, маючи на увазі власні інтереси, вживають зусиль для монополізації влади, позбавляючи громадян їхніх прав. Вони роблять це, підриваючи незалежні ЗМІ, здійснюючи контроль над законодавчою владою, призначеною для безпосереднього служіння народу, наповнюючи судову систему суддями, які більше відповідають цілям виконавчої влади, ніж Конституції, та розвиваючи потужний вищий клас багатіїв, який сприяє необхідному контролю над суспільством. Через деякий час патріотичні пісні втрачають свій запал на тлі репресій, корупції, дезінформації, величезного непропорційного розриву в багатстві та занепаду соціальної інфраструктури. Фінансова руїна, економічний відчай та невдалі воєнні зусилля прискорять занепад, залишаючи суспільство в пошуках надії на краще майбутнє, яке зараз здається недосяжним. … Більше Росія, розбита

Інша війна: моделювання результатів асиметричної та нетрадиційної війни

Незважаючи на явну перевагу в озброєнні, боєприпасах та чисельності військ, країни, що отримали перевагу, нерідко не виправдовували очікувань у досягненні своїх цілей у війні. Це може бути пояснено багатьма факторами – місцевістю, моральним духом, логістикою, промисловим потенціалом та фінансами, серед інших, на які Карл фон Клаузевіц згадував у своїй впливовій праці «Про війну», опублікованій у 1832 році. Що ще важливіше, прогнозне моделювання результатів, засноване переважно на змінних, взяті з воєнного досвіду 19-го та 20-го століть, видається недостатнім у 21-му столітті. Старий радянський стиль ведення війни Росії швидко привернув міжнародну увагу на ранніх етапах вторгнення в Україну, коли вона не змогла досягти своєї мети захоплення Києва та була змушена відступити у східну частину країни, де вона значною мірою застопорилася протягом наступних чотирьох років. Після швидких інновацій у стратегії опору України відбулося кілька невдач, які розгорнулися не лише на полі бою, але й у її зусиллях підірвати економіку Росії. … Детальніше Інша війна: Моделювання результатів асиметричної та нетрадиційної війни

Російський світ брехні, репресій та його переломний момент

Російське керівництво має довгу історію брехні своєму народу протягом останнього століття, більше, ніж більшість інших режимів. Його обман проявлявся різними способами, найкричущим з яких останнім часом стала евфемістична «спеціальна військова операція» (СВО) Володимира Путіна. Насправді це було повномасштабне вторгнення до другої за величиною країни Європи з метою повалення її уряду та встановлення проросійського режиму, тим самим повернувши її до статусу залежної республіки. За оцінками, 190 000 військовослужбовців було зібрано протягом чотирьох місяців на кордоні України під приводом військових навчань, подібних до тих, що були проведені менш ніж роком раніше. У січні 2022 року міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що Росія не хоче війни з Україною, проте без жодного приводу вона сталася. … Більше Російський світ брехні, репресій та його переломний момент

Володимир Путін та пагорб, на якому його тягне померти

Чи здатний Володимир Путін змиритися зі зростаючим занепокоєнням щодо стану справ у Росії, спричиненим його війною в Україні? Його схильність до конфліктів домінувала в політиці протягом більшої частини його 25 років керівництва, починаючи з війни в Чечні (1999–2009), а потім вторгнення в Грузію (2008), війни на Донбасі (2014–2022), громадянської війни в Сирії (2015–2024) і закінчуючи вторгненням в Україну (2022 – дотепер). Ця стратегія зберегла путінську версію історичного російського етосу «сильної людини» біля керма долі Росії, в якому безпека країни досягається за рахунок особистої свободи. У цьому процесі Путін забезпечив собі владу, якою колись володіли його царські предки, але тепер з додатковою перевагою набагато складнішого апарату внутрішньої безпеки. Проблема, з якою він стикається в цей момент, полягає в стіні, на яку він зіткнувся як у військовому, так і в економічному плані. Питання, яке зараз стоїть перед росіянами, має обертатися навколо того, чи здатний Путін психологічно подолати власні недоліки, щоб врятувати країну від руйнування. … Більше Володимир Путін і пагорб, на якому його тягне померти

Коли риторика затьмарює реалії війни Росії. 
Частина II: Невловима «броненосна» гарантія безпеки

Термін «гарантія безпеки» приносить із собою відчуття комфорту, яке інші країни надають вразливій нації гарантіями того, що проти агресора, який загрожує її благополуччю, буде застосовано значну силу. Коли вразлива нація не стає членом такої групи, як НАТО, статут якої чітко визначає зобов'язання всіх членів втручатися очікуваним чином, такі «гарантії безпеки» з часом стають предметом дискусій або, що ще гірше, незручністю. … Більше Коли риторика затьмарює реалії війни Росії. Частина II: Невловима «броненосна» гарантія безпеки

Коли риторика затьмарює реалії війни Росії. 
Частина I: Недооцінка

Легко зрозуміти, як нинішня американська буфонада, що чітко проявляється за столом переговорів, може зробити людину глибоко цинічною щодо дипломатії, коли вона сприймається як спрямована на користь агресора та зовнішнього укладача угод, а не жертви агресії та її підтримуючого сусіда, Європи. Характер запропонованого врегулювання для припинення війни Росії проти України, здається, лише запобігає неминучому відновленню ворожнечі, враховуючи історичну ненадійність гарантій безпеки, особливо коли йдеться про Росію. Простежуються паралелі з нещодавнім зривом адміністрацією Трампа торговельних угод з Китаєм у шаленій гонитві за вигідними угодами за відсутності більш продуманих довгострокових вигод. … Більше Коли риторика затьмарює реалії війни Росії. Частина I: Недооцінка

«Кінець світу» Путіна

Усі передбачувані переваги, які Росія мала після свого злощасного вторгнення в Україну у 2022 році, зникають прискореними темпами. Ілюзія її військової доблесті з безмежними людськими ресурсами та технологічними можливостями мала б почати викликати сумніви невдовзі після початку війни, коли вона зіткнулася з реальністю двох контрнаступів України в другій половині 2022 року. Більше про війну, що триває, можна сказати нижче, але для Володимира Путіна військова невдача — не його найгірша проблема. Це те, що чекає на нього в останньому кварталі 2025 року. Доля, що нагадує падіння Російської імперії в 1917 році та розпад Радянського Союзу в 1991 році, висить перед ним на волосині і зрештою може призвести до ганебного кінця для деспота та всієї його потворності. … Більше про «кінець днів» Путіна

Зменшення Росії до мінімуму: транскордонний наступ України

У межах своїх кордонів Україна протистоїть російським військовим силам на сході та південному сході, а також захищає своє цивільне населення по всій країні від повітряних атак Росії на її міста. Війна Володимира Путіна здебільшого зводиться до двох безпосередніх стратегій: 1. захоплення та утримання територій, зокрема на Донбасі, з метою повної окупації деяких областей на східних територіях, та 2. тероризування українських громадян, щоб послабити їхню рішучість та благати про мир. Протягом останніх 3,5 років Україна, за підтримки понад 40 країн світу, протистояла російському нападу на свій суверенітет та свій народ із стійкістю, яку зазвичай приписують порівняно набагато більшій країні. Їй це вдалося не лише завдяки мужності, проявленій у бою, але й завдяки хитрості, новаторству та надзвичайній сміливості у виконанні. У той час як Путін зосередив свої зусилля на невибірковому знищенні цивільного життя та інфраструктури, а також на навмисному жертвуванні російськими військами заради обмежених територіальних здобутків, Україна вжила високостратегічного такту підриву його військової промисловості та коштів, що її підтримують. … Більше Зменшення Росії до мінімуму: транскордонний наступ України

Тривога щодо вступу України до НАТО

Як США, так і НАТО продемонстрували значну стриманість у підтримці України проти вторгнення Росії, надаючи їй дуже виважене та поступове постачання озброєнь, що призвело лише до продовження конфлікту та продовження страждань цивільного населення України. Причини цього зосереджувалися на страху ескалації та уявленні про те, що вони будуть втягнуті у пряму військову участь проти Росії у тому, що стане світовою війною. Цей постійний страх конфронтації з Росією серед кількох країн-членів НАТО не лише завадив досягненню консенсусу щодо вступу України до НАТО, але й дозволив Росії поводитися як злочинна організація, скоюючи численні злочини, що прямо порушують міжнародні норми, та викриваючи слабкість Організації Об'єднаних Націй. … Детальніше Тривога щодо вступу України до НАТО