Володимир Путін та пагорб, на якому його тягне померти

Чи здатний Володимир Путін змиритися зі зростаючим занепокоєнням щодо стану справ у Росії, спричиненим його війною в Україні? Його схильність до конфліктів домінувала в політиці протягом більшої частини його 25 років керівництва, починаючи з війни в Чечні (1999–2009), а потім вторгнення в Грузію (2008), війни на Донбасі (2014–2022), громадянської війни в Сирії (2015–2024) і закінчуючи вторгненням в Україну (2022 – дотепер). Ця стратегія зберегла путінську версію історичного російського етосу «сильної людини» біля керма долі Росії, в якому безпека країни досягається за рахунок особистої свободи. У цьому процесі Путін забезпечив собі владу, якою колись володіли його царські предки, але тепер з додатковою перевагою набагато складнішого апарату внутрішньої безпеки. Проблема, з якою він стикається в цей момент, полягає в стіні, на яку він зіткнувся як у військовому, так і в економічному плані. Питання, яке зараз стоїть перед росіянами, має обертатися навколо того, чи здатний Путін психологічно подолати власні недоліки, щоб врятувати країну від руйнування. … Більше Володимир Путін і пагорб, на якому його тягне померти

Хореографія сучасних «мирних переговорів» між Україною, Росією та США

Другий раунд тристоронніх мирних переговорів відбувся в Абу-Дабі 4-5 лютого 2026 року після початкових переговорів, що відбулися 23-24 січня 2026 року. Тижневе припинення вогню, укладене за посередництва США, яке, зокрема, не стосується енергетичної інфраструктури, було оголошено адміністрацією Трампа 29 січня і мало набути чинності до цього другого раунду переговорів, коли зимові температури різко знизилися. Однак, тлумачення Москвою припинення вогню давало йому щонайбільше чотири дні і стосуватиметься лише Києва, тоді як Україна, здавалося б, була зобов'язана враховувати всю Росію. Як і слід було очікувати, в ніч з 2 на 3 лютого Росія запустила понад 450 безпілотників і понад 70 ракет, 32 з яких були балістичними ракетами, спеціально спрямованими на енергетичні об'єкти на 27 об'єктах щонайменше у шести регіонах України, що призвело до порушення водопостачання, електропостачання та теплопостачання. Тільки в Києві понад 1170 багатоквартирних будинків втратили тепло, коли температура зовнішнього повітря впала до -20°C (-4°F). Наступної ночі стався аналогічний напад, в результаті якого були пошкоджені житлові будівлі та школи, внаслідок чого було кілька жертв. Те, що ці напади сповістили про другий раунд «мирних переговорів», свідчить про ігнорування Володимиром Путіним спроб знайти вирішення війни, в якій він та його кремлівські колеги продовжують увічнювати воєнні злочини, що в сукупності призвели до закликів до геноциду. … Детальніше Хореографія нинішніх «мирних переговорів» між Україною, Росією та США

Від Молдови до Криму для Росії лежить невизначене майбутнє

Змінна ситуація спостерігається вздовж узбережжя України, Молдови, її сусіда на заході, та Криму на сході. Вона загрожує несвідомому російському загарбнику більше, ніж країнам, яким вона загрожувала.

Росія посилила повітряний наступ на головне прибережне місто та морський порт України, Одесу, починаючи з грудня 2025 року та продовжуючи його у 2026 році. Місто має значне стратегічне значення як головний торговельний артеріальний шлях України для зовнішньої торгівлі, на який припадає 65% її імпорту та експорту. Його залізничне сполучення, у свою чергу, поширюється на всю країну, забезпечуючи як ефективну концентрацію товарів для експорту, так і швидкий розподіл імпортних товарів. У своїй звичній манері Росія зруйнувала житлові будинки, лікарні, електричні та теплові підстанції, водопостачання та мости, що призвело до понад 60 жертв, а також до тривалих відключень електроенергії та впливу екстремальних холодів поточної зими. … Більше Від Молдови до Криму Росію чекає невизначене майбутнє

Коли риторика затьмарює реалії війни Росії. 
Частина II: Невловима «броненосна» гарантія безпеки

Термін «гарантія безпеки» приносить із собою відчуття комфорту, яке інші країни надають вразливій нації гарантіями того, що проти агресора, який загрожує її благополуччю, буде застосовано значну силу. Коли вразлива нація не стає членом такої групи, як НАТО, статут якої чітко визначає зобов'язання всіх членів втручатися очікуваним чином, такі «гарантії безпеки» з часом стають предметом дискусій або, що ще гірше, незручністю. … Більше Коли риторика затьмарює реалії війни Росії. Частина II: Невловима «броненосна» гарантія безпеки

Коли риторика затьмарює реалії війни Росії. 
Частина I: Недооцінка

Легко зрозуміти, як нинішня американська буфонада, що чітко проявляється за столом переговорів, може зробити людину глибоко цинічною щодо дипломатії, коли вона сприймається як спрямована на користь агресора та зовнішнього укладача угод, а не жертви агресії та її підтримуючого сусіда, Європи. Характер запропонованого врегулювання для припинення війни Росії проти України, здається, лише запобігає неминучому відновленню ворожнечі, враховуючи історичну ненадійність гарантій безпеки, особливо коли йдеться про Росію. Простежуються паралелі з нещодавнім зривом адміністрацією Трампа торговельних угод з Китаєм у шаленій гонитві за вигідними угодами за відсутності більш продуманих довгострокових вигод. … Більше Коли риторика затьмарює реалії війни Росії. Частина I: Недооцінка

Зима приходить до Москви

Четвертий рік війни наближається до кінця, і хоча країна-агресор зазнала порівняно мало фізичної травми, пов'язаної з цим конфліктом, обставини цього року змінилися настільки, що ставлять під загрозу існування самої Російської Федерації (РФ). Однак для Володимира Путіна настрої мешканців у межах РФ мають значення не стільки, скільки тих, хто живе в Москві. Російська столиця перебуває під загрозою не лише через запроваджені міжнародні економічні санкції, зростаючу фінансову напругу та втому від війни, але й через більш прямі елементи, які підірвуть як громадянське життя, так і владу Кремля. І, можливо, американським ЗМІ час звернути більше уваги на численні вразливості Росії, оскільки вона розглядає можливість завершення війни. … Більше Зима приходить до Москви

Україна – це молот Європи

В інтересах Європи відвернути увагу Володимира Путіна від його багатогранної схеми гібридної війни, спрямованої на залякування європейських країн за їхню підтримку України. Цього можна досягти, явно погрожуючи російському контролю над окупованими нею українськими територіями, зокрема Кримом. Україна вже понад 3,5 роки перебуває у відкритому конфлікті з Росією та продемонструвала свою військову спроможність завдати величезної шкоди російському загарбнику. Тому Європа має свій молот для помсти, якщо вирішить використати його з користю. Засіб для досягнення цієї мети полягає в постачанні Україні необхідних боєприпасів, достатніх для ізоляції Кримського півострова та примусу до капітуляції будь-яких російських військ, що залишилися, які більше не можуть евакуюватися з території. Втрата Росією Криму стане першим кроком до повернення решти територій та краху режиму Путіна за його нездатність досягти своєї мети – підкорити Україну, водночас нехтуючи добробутом власного народу. … Більше Україна – молот Європи

«Кінець світу» Путіна

Усі передбачувані переваги, які Росія мала після свого злощасного вторгнення в Україну у 2022 році, зникають прискореними темпами. Ілюзія її військової доблесті з безмежними людськими ресурсами та технологічними можливостями мала б почати викликати сумніви невдовзі після початку війни, коли вона зіткнулася з реальністю двох контрнаступів України в другій половині 2022 року. Більше про війну, що триває, можна сказати нижче, але для Володимира Путіна військова невдача — не його найгірша проблема. Це те, що чекає на нього в останньому кварталі 2025 року. Доля, що нагадує падіння Російської імперії в 1917 році та розпад Радянського Союзу в 1991 році, висить перед ним на волосині і зрештою може призвести до ганебного кінця для деспота та всієї його потворності. … Більше про «кінець днів» Путіна

Зменшення Росії до мінімуму: транскордонний наступ України

У межах своїх кордонів Україна протистоїть російським військовим силам на сході та південному сході, а також захищає своє цивільне населення по всій країні від повітряних атак Росії на її міста. Війна Володимира Путіна здебільшого зводиться до двох безпосередніх стратегій: 1. захоплення та утримання територій, зокрема на Донбасі, з метою повної окупації деяких областей на східних територіях, та 2. тероризування українських громадян, щоб послабити їхню рішучість та благати про мир. Протягом останніх 3,5 років Україна, за підтримки понад 40 країн світу, протистояла російському нападу на свій суверенітет та свій народ із стійкістю, яку зазвичай приписують порівняно набагато більшій країні. Їй це вдалося не лише завдяки мужності, проявленій у бою, але й завдяки хитрості, новаторству та надзвичайній сміливості у виконанні. У той час як Путін зосередив свої зусилля на невибірковому знищенні цивільного життя та інфраструктури, а також на навмисному жертвуванні російськими військами заради обмежених територіальних здобутків, Україна вжила високостратегічного такту підриву його військової промисловості та коштів, що її підтримують. … Більше Зменшення Росії до мінімуму: транскордонний наступ України

Тривога щодо вступу України до НАТО

Як США, так і НАТО продемонстрували значну стриманість у підтримці України проти вторгнення Росії, надаючи їй дуже виважене та поступове постачання озброєнь, що призвело лише до продовження конфлікту та продовження страждань цивільного населення України. Причини цього зосереджувалися на страху ескалації та уявленні про те, що вони будуть втягнуті у пряму військову участь проти Росії у тому, що стане світовою війною. Цей постійний страх конфронтації з Росією серед кількох країн-членів НАТО не лише завадив досягненню консенсусу щодо вступу України до НАТО, але й дозволив Росії поводитися як злочинна організація, скоюючи численні злочини, що прямо порушують міжнародні норми, та викриваючи слабкість Організації Об'єднаних Націй. … Детальніше Тривога щодо вступу України до НАТО